В угорського уряду не зникає бажання отримати будь-яку можливість для впровадження автономії для закордонних угорців у сусідніх країнах. Зокрема і в Україні — на Закарпатті, де проживає понад 100 тисяч представників угорської національної меншини.

Про це ми розповідали у першій частині нашого великого матеріалу.

У цій же частині йтиметься про плани встановлення автономії для закордонних угорців у Румунії та реакцію румунської влади, спроби культурної автономії Закарпаття та російську пропаганду на тему національних спільнот в Україні.

Варіанти таких автономій з боку угорських урядовців пропонувалися різні, але всі вони суперечили законодавству країн, де їх планували запровадити. Зокрема проміжним етапом до втілення «угорської автономії» був так званий Притисянський виборчий округ, який діяв на парламентських виборах 1998, а також 2002 року. За підсумками обох кампаній від цього округу до Верховної Ради України проходив саме кандидат від угорської нацменшини: в 1998 році — Міклош Ковач, у 2002 – Іштван Гайдош.

Відновити його офіційно обіцяли всі наступні кандидати у президенти – Ющенко, Янукович та Порошенко, підписуючи відповідні меморандуми з угорськими організаціями в Україні.

Утім надалі так званий «угорський округ» так і не було відновлено. Адже створення окремого угорського виборчого округу по суті було початковим етапом проекту створення Притисянської угорської автономії на території Закарпаття з центром у місті Берегово.

Секейська земля в Румунії

Особливий акцент в уряді Орбана щодо планів створення автономії для закордонних угорців був у Румунії. А саме в Трансильванії, де проживає близько 1,4 млн угорців (за переписом населення 2002 року), і це найбільша етнічна меншина на території сучасної Румунії. Саме тут знаходиться і так звана Секейська земля (або Секейський край) (рум. Ţinutul Secuiesc) — невизнана національно-територіальна автономія секеїв — представників угорської національної меншини. Вона була проголошена 5 вересня 2009 року представниками населення і місцевої влади повітів Північної Трансильванії.

Секейська земля (Ţinutul Secuiesc). Джерело: mediafax.ro

Заяви угорських політиків щодо автономії неодноразово викликали обурення у Румунії.

Концепція угорських автономій 

Наприклад, у 2014 році віце-прем’єр Угорщини Жолт Шем’єн, у своєму виступі у румунському місті Беїле Тушнад заявив, що угорський уряд підтримуватиме і надалі концепцію автономій в країнах Карпатського басейну. Згадав і українське Закарпаття. А яскравим прикладом для розширення прав мешканців румунської Трансільванії назвав іспанську Каталонію (27 жовтня 2017 року парламент Каталонії проголосував за незалежність регіону від Іспанії).

«Важливо сказати, що Угорщина… ніколи не хотіла чогось, для чого вже не було прецедентів в ЄС. Тому автономія – це не відкриття Угорщини, не екстремальний запит з її боку, як вважають у внутрішній політиці Румунії, але автономія – це фактично право людини на рівні громади», – зазначив Жолт Шем’єн.

Він стверджував, що в країнах, де реалізується автономія, «це йде на благо як меншини, так і більшості», і додав, що угорці не є громадянами (Румунії та інших країн) другого сорту і повинні вимагати автономії.

Шем’єн у своєму виступі підкреслив, що є приклади європейської автономії, і важливо говорити про це, «щоб наші румунські брати також звикли до автономії». Він додав, що румуни, які їдуть працювати за кордон, можуть більше дізнатися про цю концепцію в країнах, зокрема про «каталонську автономію».

Угорський політик зазначив, що «кожна нація має виробити власну концепцію автономії. Жителі Воєводини, Закарпатської України повинні діяти у такому ж напрямку»

У свою чергу президент Угорської народної партії Трансільванії (PPMT) Торо Т. Тібор зазначив, що в Трансільванії метою є створення системи угорської автономії, а політична формація, яку він представляє, уявляє собі у майбутньому «федеративну Румунію, хоча ця тема є табу».

Фото: pressalert.ro

Ці заяви прозвучали під час проведення у рамках так званого «літнього університету Тушваньош» – це практично щорічний угорський форум на території румунської Трансільванії, де збирається угорська діаспора з різних країн і обговорює різні питання. А насамперед й високий політикум з Угорщини. Саме під час проведення цього форуму досить часто лунають досить неоднозначні та провокативні заяви з боку угорських високопосадовців.

Шлях до НЕліберальної демократії Орбана

Саме тут у 2014 році Віктор Орбан оголосив про побудову в Угорщині «НЕліберальної демократії», а власне свідомого руху Будапешта на розкол із Заходом.

У 2018 році угорський прем’єр оголосив, що Україна ніколи не стане членом ні ЄС, ні НАТО. З того часу стало зрозуміло, що блокування нашого руху до цих організацій з боку Угорщини стає системним. 

У 2022 році під час свого виступу Орбан зробив скандальну заяву, в якій висловився проти «змішування» європейських і неєвропейських рас. А також, що угорці Карпатського басейну «не мають змішування рас» у зв’язку з нелегальною міграцією тощо.

Звісно, подібні заяви викликають обурення у румунському суспільстві та політикумі відповідну негативну реакцію. Але схоже, що угорських лідерів це не особливо бентежить — вони ніби свідомо йдуть на конфронтацію і навіть живляться нею.

У 2015 році напруження між країнами спалахнуло з новою силою, коли прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан розмістив на власній сторінці у Facebook значки з прапорами румунських угорців-секеїв, герби та карту Королівства Угорщина зразку 1920 року, до якого тоді входили землі Трансільванії.

Фото: Orbán Viktor/Facebook

Він показово зробив це саме після відвідування «літнього університету» в Беїле Тушнад, де жорстко розкритикував політику уряду Румунії щодо його ставлення до угорської меншини.

Міністерство закордонних справ Румунії розцінило це як пропаганду ревізіоністської символіки, що назвало неприйнятним.

За словами офіційного Бухареста, «просування ревізіоністської символіки» суперечить духу угорсько-румунської базової угоди 1996 року та стратегічного партнерства XXI століття, укладеного 2002 року, і «жодним чином не сприяє» відновленню атмосфери довіри між країнами.

А тим часом тема автономій для закордонних угорців країн Карпатського басейну стала для урядовців з Будапешта топ-темою для обговорення

У 2017 році під час презентації книги під заголовком «Права меншин. Представлення інтересів. Автономність» віце-прем’єр-міністр Угорщини Жолт Шем’єн зазначив, що автономія є метою і баченням майбутнього для всіх етнічних угорців, які мешкають за кордоном Угорщини. Він додав, що закордонні угорці за жодних обставин не повинні відмовлятися від своїх вимог щодо автономії.

Тоді МЗС України також відреагувало на слова угорського урядовця.

«З подивом сприйняли публічні заклики віце-прем’єра Угорщини Жолта Шем’єна до створення автономій угорської меншини в сусідніх країнах», – йшлося у повідомленні.

Тоді у відомстві ще сподівалися на можливість нормального діалогу між Україною та Угорщиною.

«Ми розраховуємо, що позиція стосовно поваги до територіальної цілісності, суверенітету і Конституції нашої держави й надалі залишатиметься в основі наших добросусідських відносин. Будь-які спекуляції на цю тему не відповідають інтересам наших двох країн і народів та, сподіваємося, не відображають офіційну позицію Будапешта», – наголосили у зовнішньополітичному відомстві України.

Також було наголошено на необхідності «протистояти спробам використання питання забезпечення прав нацменшин…  російським агресором, для нагнітання атмосфери недовіри і нерозуміння».

Натомість вже через тиждень, 24 березня 2017 року, у Будапешті відбувся форум угорських депутатів від країн Карпатського басейну (KMKF). Серед головуючих на засіданні були присутні спікер парламенту Угорщини Ласло Кьовер, міністр закордонних справ Петер Сійярто, держсекретар з питань національної політики Арпад Янош Потапі та інші. Серед учасників була й депутатка Європарламенту родом із Закарпаття Андреа Бочкор.

На зібранні знову піднімалася тема створення угорських автономій за кордоном.

Учасники форуму назвали вкрай важливим, щоб прагнення до автономій угорських громад в країнах Карпатського басейну розглядався на порядку денному Європейського парламенту. У тому числі з підтримкою та посиланням на інших держав-членів, де є успішні моделі автономій.

У резолюції було зазначено, що «реалізація форм автономії … може посилити стабільність регіону». А також, що «питання прагнень угорської автономії в Карпатському басейні має залишатися частиною європейського діалогу».

Проєкт автономії Секейського краю

У 2020 році в парламенті Румунії навіть намагалися розглянути статут проекту можливої угорської автономії Секейського краю. Проєкт був ініційований Демократичним союзом угорців Румунії.

В ньому йшлося про створення автономного регіону Ковасна, Гаргіта та Муреш у межах Румунії. Проект навіть пройшов обговорення у парламентському комітеті з прав людини, однак далі справа з місця не зрушила.

«Угорської автономії за мою каденцію не буде ніколи», – саме так відреагував президент Румунії Клаус Йоганніс на цю пропозицію.

Уряд Румунії категорично виступив проти можливої угорської автономії у складі держави. А Сенат країни більшістю голосів відхилив поданий законопроект.

Заяви Йоганніса, звичайно ж, викликали чергові дипломатичні проблеми між двома країнами. А подібні заяви від угорських високопосадовців лунали і надалі. Також увага з румунської Трансільванії час від часу «переключалася» на Закарпаття.

Закарпатські угорці та національно-культурна автономія

Щодо такої автономії угорців висловився публічно навіть посол Угорщини в Україні Михаль Баєр і оголосив про підтримку владою сусідньої країни ідеї створення автономії для угорців на Закарпатті ще у 2012 році.

«Це ініціатива однієї з двох угорських партій Закарпаття. Ми просто забезпечили свою підтримку цим ініціативам, і ні про який сепаратизм не йдеться», – заявив угорський дипломат.

А ще через два роки майже 40 угорських громадських, культурних та релігійних організацій звернулися до керівництва України та області із заявою, в якій також просили про національно-культурну автономію та визнання інституту подвійного громадянства.

Варто зазначити, що в уряді України неодноразово реагували на спроби Угорщини знову піднімати питання автономії на Закарпатті.

Зокрема Міністерство закордонних справ України висловило свій протест у зв’язку із закликами до втручання у внутрішні справи суверенних держав, які мають місце в оприлюдненому 15 листопада 2019 року Комюніке XVIII-го засідання Угорської постійної ради.

«Засуджуючи заклики до автономії угорських спільнот Карпатського регіону, наголошуємо на тому, що національні меншини в Україні користуються конституційним правом на культурну автономію і що підтримка інших форм автономії суперечать українському законодавству і є посяганням на територіальну цілісність», – йшлося у заяві МЗС Уrраїни.

Адже насправді етнічні угорці (приблизно 10% населення Закарпатської області) мають досить широку культурну автономію та представництво на всіх рівнях влади. Є в угорців Закарпаття свій вищий навчальний заклад (інститут імені Ф.Ракоці ІІ у Берегові), понад 100 шкіл, у яких є класи з угорською мовою навчання, Закарпатський національний угорський театр тощо.

Автономії як зброя роспропаганди

На жаль, заклики до «угорської автономії» на Закарпатті не припинилися, а з початку російського вторгнення в Україну в 2014 році лише почали набирати обертів.  

«99% фейків про вимоги створити на Закарпатті угорську автономію тиражувалися в українському інформпросторі саме російською пропагандистською машиною», – зазначив політолог Дмитро Тужанський.

І таких фактів є достатньо. 

Наприклад, у 2016 році деякі сайти столичних та регіональних видань проінформували про засідання угорської громади Закарпаття в Ужгороді. Нібито вони вимагали від тодішнього президента України Петра Порошенка підписати договір про створення угорської автономії на Закарпатті. Утім згадані у матеріалах представники громади згодом спростували свою участь у подібному зібранні.

Також подібну новину російське агенство ТАСС розповсюдило стосовно «з’їзду русинів Закарпаття», де нібито також вимагали автономії краю. Голова Народної Ради русинів Закарпаття Євген Жупан спростував цю інформацію.

У травні 2017 року від імені угорської громади на Закарпатті невідомі встановили провокаційні стели — також з закликами до автономії.

Фото: Mukachevo.net

Розміщені вони були у кількох місцях, де переважно мешкає угорська громада – на межі Мукачівського та Берегівського районів, при в’їзді у Виноградівський район, а також у селі Батьово. На плакатах були надписи угорською мовою: «Берегівський район: земля угорської мови», «Берегівський район: угорці вітають вас», «Виноградівський район: угорці вітають вас» тощо. Майже відразу ж ці конструкції були загадковим чином демонтовані.

20 травня СБУ оприлюднила офіційні подробиці інциденту з встановлення «угорських» стел на Закарпатті, які за версією силовиків виготовили у Києві. А також оприлюднили свідчення одного з учасників провокації від імені угорців на Закарпатті. Чоловіка затримали 18 травня. Він мав забезпечити відеозйомку провокацій – нібито за 10 тисяч гривень отримав замовлення на підготовку тенденційних матеріалів від особи, яка користується телефоном російського оператора стільникового зв’язку.

Пізніше заклики створити угорську автономію на Закарпатті з боку уряду Віктора Орбана практично припинилися. Хіба що час від часу нагадували про себе маргінальні політики, як, наприклад, очільник угорських праворадикалів Jobbik Томаш Шнайдер. Він відвідав Закарпаття з приватним візитом у 2019 році і в угорських ЗМІ наголосив саме на територіальній автономії для місцевих угорців.

Утім в Угорщині ідею про автономію для угорців Закарпаття не забули

24 квітня 2023 року, віце-спікер парламенту Угорщини Дора Дуро (Dúró Dóra), представниця ультраправої угорської партії «Наша Вітчизна» (Mi Hazánk Mozgalom), яку у 2018 році виключили зі складу парламентської фракції Jobbik, заявила, що «українське керівництво відмовляється гарантувати основні права угорців, румунів, росіян та інших меншин, які проживають в країні, а також намагається обмежити їхні існуючі права, особливо у сфері використання мови».

Також Дора Дуро заявила в інтерв’ю російським «Известиям», що українська влада мала б зробити «крок у правильному напрямку» і надати Закарпатській області і іншим регіонам, в яких проживають національні меншини, територіальну автономію. А окрім цього оприлюднила, що «вступ України (до НАТО) можливий лише за умови схвалення Росією у формі остаточної угоди».

Речник МЗС України Олег Ніколенко відреагував на такі промовисті заяви. 

«Ми не потребуємо дозволу Росії, аби стати членом Альянсу. Водночас небезпечно, коли окремі угорські політики намагаються ставити безпеку євроатлантичного простору в залежність від забаганок Москви», – написав Ніколенко на своїй сторінці у Facebook.

Чого очікувати від Угорщини далі? 

Очевидно, що уряд Орбана націлений на подальшу конфронтацію з Україною, і не бажає йти з нею на жодні компроміси. Утім питання угорської автономії Закарпаття (у будь-якому форматі) однозначно неможливе у найближчій перспективі. Або взагалі ніколи.

Infopost.Media