Добросусідство — це не захисна позиція, а ініціатива
12 Червня, 2026
Після завершення Другої світової війни Угорщина опинилася в ситуації, коли багато її меншин розташовувалися по сусідніх територіях. Після відновлення незалежності Угорщина в центр своєї зовнішньої політики поставила роботу з цими меншинами. Такий напрям називався патріотичним пріоритетом зовнішньої політики: ми маємо в першу чергу дбати про наші етнічні меншини, які мешкають в інших країнах, дбати про саму країну і формувати добросусідські відносини з сусідніми країнами. Звичайно, всі уряди по-різному ці пріоритети розглядають, однак це ті пріоритети, яких Угорщина дотримувалась.
Із повномасштабним вторгненням Росії в Україну ситуація погіршилася. Воно стало каталізатором для відносин між Угорщиною та Україною — на жаль, у плані погіршення. Звичайно, в нас були розбіжності в політиці щодо нацменшин і до війни, але війна і останні чотири роки форсували значне погіршення у відносинах між нашими країнами.
Як угорська політика почала служити Росії
Угорщина і до того мала певні труднощі у спілкуванні з Євросоюзом, але через війну це тертя посилилося. Уряд Орбана почав ухвалювати рішення, які фактично суперечили всім трьом пріоритетам, які були опорними в нашій зовнішній політиці.
За останні чотири роки ми бачили рішення угорського уряду, які послаблювали європейську інтеграцію — дуже багато блокувань, дуже багато вето. Ми бачили рішення, які не слугували інтересам Європи, однак були корисні для Росії. Наприклад, зволікання з приєднанням Фінляндії та Швеції до НАТО. Звичайно, це було не в інтересах Угорщини. Якщо Туреччина у своєму вето застосовувала раціональну політику, вона висувала певні вимоги, то Угорщина просто блокувала. Не було предмету для обговорення.
Фактично все це робилося лише в інтересах Росії, оскільки їй таким чином давався додатковий час наростити свої спроможності на півночі й підготуватись до вступу Фінляндії та Швеції в північноатлантичний альянс. І таких ситуацій багато.
Уряд Орбана пішов, однак він встиг реалізувати ті кроки, які повністю суперечили політиці європейської інтеграції Європейського Союзу, політиці добросусідських відносин.
11 пунктів вимог для України
Іншим прикладом політики Угорщини часів Віктора Орбана стали відомі 11 пунктів, які Будапешт вимагав від України з метою захисту прав угорської меншини. Найпроблемнішим серед цих елементів було законодавство щодо захисту прав дітей на освіту рідною мовою.
У грудні 2023 року Україна, зважаючи на потреби євроінтеграції, дещо змінила це законодавство і спірні статті були скасовані ще до набуття чинності. Але на початку 2024 року на двосторонній зустрічі Угорщина офіційно передала українській делегації записку, в якій були зазначені ці 11 пунктів, серед яких були й ті ж вимоги до освіти. Тобто перед зустріччю угорської та української делегацій в Ужгороді не було жодної координації, а переговори так не ведуться. Якщо ти використовуєш офіційний формат, двосторонній зустрічі передують консультації. Угорщина ж пішла абсолютно протилежним шляхом.
Одним з пунктів цих вимог було також питання, яке Україна в принципі не могла виконати в час війни. Бо Угорщина фактично вимагала внесення змін до української конституції. Однак це неможливо, поки триває воєнний стан, і Будапешт про це знав. А якщо ви починаєте вимагати щось, що інша сторона завідомо не може виконати, то ви аж ніяк не намагаєтеся досягти консенсусу. Ви намагаєтеся створити конфлікт.
Будапешт не шукав компромісу. Він хотів підтримувати цей конфлікт. Для кого це було добре? В чиїх це було інтересах? Звичайно, не в інтересах Угорщини та угорської спільноти в Україні.
І угорська національна спільнота сигналізувала про це. Були певні розбіжності між угорським урядом, його політикою та меншинами, представленими в Україні. Але їх ніхто не слухав.
Солдати угорського походження воюють на фронті. Вже понад сотня таких солдатів загинула, захищаючи Україну. Тобто угорська етнічна спільнота долучається до оборони України. Але коли ми слухали Будапешт та Віктора Орбана, то чули тільки те, що навіть кордони України це спірне питання.
В угорській конституції закріплено положення про те, що ми маємо захищати наших громадян, які мешкають в інших країнах. Тому ця політика суперечила навіть угорській конституції й конституційним зобов’язанням угорської влади.
За 16 років правління Орбана виросло ціле покоління
Після зміни влади в Угорщині у результаті виборів настрої суспільства частково змінились. Але на будь-яку суттєву перебудову потрібен час. Багато з моїх студентів взагалі не знають інших прем’єр-міністрів, окрім Віктора Орбана.
Тому зараз Будапешту потрібен час для змін. Уряд не змінювався 16 років. І технічні моменти, які стосуються зміни влади, — формування нових міністерств, створення адміністрації, всі бюрократичні процеси потребують часу. Інституційного знання про те, як має відбуватись зміна урядів, в Угорщині зараз не існує, оскільки останній раз уряд змінювався 16 років тому.
Що зміниться у відносинах України та Угорщини через деякий час після зміни влади? Ключова відмінність полягатиме в тому, що захист прав етнічних меншин, які мешкають в інших країнах, не буде вже інструментом для якихось політичних маніпуляцій і не буде слугувати в інтересах Росії. Тобто це буде вже не інструмент, а ціль нашої політики. А коли якесь питання перетворюється на мету, якої ви хочете досягнути, — то тоді вже є простір для обговорення.
Якщо ми справді будемо говорити саме про цю тему не лише з Україною, а й з нашими словацькими колегами та колегами з інших країн — ми будемо витягати на світло ті моменти, які не проговорювалися багато років. І коли в нас буде обговорення, присвячене технічним моментам і напрацюванню рішень, а не буде виглядати так, що ми просто вимагаємо щось нереалістичне від України, — щоб вона змінила свою конституцію, — то тоді процес піде.
Україна має отримати 75 одностайних рішень для вступу до ЄС
Повертаючись до питання євроінтеграції України справедливим є питання про те, скільки одностайних рішень Україна має для отримання членства?
По-перше, має бути рішення щодо початку переговорного процесу. Потім — окреме рішення по відкриттю шести кластерів і всіх 33 розділів. Також має бути рішення по закриттю цих 33 розділів, а потім ще два рішення для завершення процесу. В сумі це 75 одностайних рішень. Тобто досі існує 75 можливостей вето для тих, хто хотітиме цей процес зірвати. З цих 75 Україна поки що домоглася прийняття двох рішень.
Читай також 👇
Stefan Hofmann: Довіра, момент і європейський страх втратити контроль: що заважає вступу України до ЄС
Аби цей процес був не надто затяжним, варто змінити правила гри або хоча б модифікувати їх на користь України.
Змінюватись Європа має і через безпекові виклики. Навіть якщо взяти найоптимістичніші плани готовності, то ЄС потрібно щонайменше 4-5 років, аби підготуватись до військового протистояння. Зараз саме Україна дає нам можливість виграти час, і є для нас щитом. Україна однозначно буде долучатися до формування безпеки в Європі, і ті, хто в Євросоюзі ухвалює рішення, повинні це розуміти.
Щодо фінансового підтексту: скільки Європа станом на зараз витратила на підтримку України за останні чотири роки? Якщо врахувати вже виплачені і ті, які ще не передали, — це 390 млрд євро за чотири роки. І більшість населення Європи підтримує надання підтримки Україні. Якщо нам ця безпека вартує тільки грошей, то для нас це добре, оскільки Україна платить набагато вищу ціну.
Андраш Рац (András Rácz)
старший науковий співробітник
Німецької ради з міжнародних відносин (DGAP)
Фото: Сергій Денисенко
* Інститут Центральноєвропейської Стратегії разом з партнерами з нагоди Дня Європи провів четвертий форум «Діалоги про Європу», присвячений переосмисленню ідей об’єднаної Європи та нової Центральної Європи. Цей матеріал створено командою Інституту на основі виступу Штефана Гомфана під час дискусії на форумі.
** Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
