Ондраш Рац: У відносинах України та Угорщини мало що зміниться до весни 2026

Фундаментальною основою зовнішньої політики всіх центральноєвропейських країн є членство в ЄС та НАТО. Це визначальний фактор, незалежно від того, хто при владі, бо це питання безпеки і добробуту. 

Відповідно, що б не казав Фіцо [прем’єр-міністр Словацької Республіки Роберт Фіцо, – ред.] – це одна річ, але що робить словацький уряд – це вже зовсім інше. Членство в ЄС та НАТО визначає формат і зміст зовнішньої політики. 

Так, Угорщина – проблемний партнер, і залишатиметься таким як мінімум до 2026 року, до парламентських виборів. Звісно, ми не знаємо, хто переможе. Тому після цього року багато може змінитися, або ні. Але до того часу, ще як мінімум півтора року, зовнішня політика Угорщини залишатиметься такою, як є зараз. Питання не в тому, подобається нам це чи ні. Така реальність.

Попри те, що в медіа є багато негативного шуму щодо угорської позиції на рівні НАТО, але коли ми розглядаємо практичні деталі на рівні військової співпраці, то бачимо, що Угорщина є надійним партнером. Це ключовий критерій у час великої війни.

Щодо політичного рівня – це інше питання. Угорщина тривалий час є проблемним партнером. Зокрема у питаннях, які стосуються України, але не тільки (важливим є кейс зі вступом Швеції до НАТО, що блокувався Будапештом – ред.)

До прикладу, раніше для найвищих зустрічей Україна-НАТО потрібне було одноголосна згода, і Будапешт блокував цей рівень співпраці, використовуючи питання прав угорської нацменшини як привід. Але завдяки певним бюрократичним змінам Угорщина втратила цей важіль впливу, зараз угорське вето просто обходять.

Аналогічна ситуація і на рівні ЄС. З останніх рішень, Будапешт все ж таки проголосував за посилення санкцій (ухвалення 14-го пакету та рішення щодо надання Україні кредиту на суму до 35 млрд євро за рахунок прибутків від заморожених активів РФ. – ред.). Бо в нього просто не було іншого виходу. Я не знаю, чи були щасливі лідери Угорщини, коли це робили, але вони не могли обійти правила ЄС. 

Тому не треба недооцінювати значення правил і положень ЄС та НАТО. Вони справді обмежують в позитивному сенсі якісь негативні кроки, які хотіли б зробити певні політичні сили. Це ті обмеження, які країни взяли на себе добровільно, коли долучалися до НАТО та ЄС.

Виконання всіх умов ЄС – передумова вступу до цих альянсів. Якщо ви не виконаєте їх повністю та якісно, то шлях до вступу буде закритий. Це стосується будь-якої країни. Потрібно розмежовувати політичні розмови і реальність. 

Важливо також усвідомлювати, що ЄС – це дуже «адміністративна організація». Для того, щоби приєднатися до цього союзу, ви мусите виконати всі критерії до вступу. 

Так, деякі країни зараз, в тому числі Угорщина (але не лише), роблять певні скептичні зауваження щодо майбутнього членства України в НАТО чи ЄС. 

На це не слід аж так сильно зважати, просто потрібно виконати всі критерії та реформи, що залежить лише від України. Тоді Угорщина не зможе втрутитися в приєднання України до ЄС. Ми сподіваємося, що це відбудеться до 2030 року.

Хороша новина для України – переговори про вступ уже розпочалися. Це сталося дуже швидко, за трохи більше ніж рік після отримання статусу кандидата. До прикладу, для Північної Македонії це зайняло 17 років (країна отримала кандидатський статус в 2005-му, а переговори змогла відкрити лише в 2022-му). 

Україна вже перетнула критичну лінію, прогрес іде, двері для вас привідкриті.

У цьому контексті важливо мати реальне розуміння сусідів. Усвідомлювати сентименти Угорщини до України. Мабуть, Україна має краще розуміння про Угорщину, ніж навпаки. Те саме стосується і польського питання. Наприкінці грудня Польща головуватиме в ЄС і новий польський уряд зробить усе можливе, щоби показати, наскільки вони професійні та відрізняються від попереднього уряду. Я буду обережним оптимістом, припускаючи, що «Волинь» не буде блокувати вступ України в ЄС.

Безумовно, сьогодні Будапешт хоче сповільнити процес вступу України до ЄС. Показовим є приклад, коли Пийтер Сіярто на зустрічі представив конкретні вимоги Угорщини щодо національної меншини з 11 пунктів, про які українська делегація нічого не знала. З професійного погляду можу сказати, що переговори так не відбуваються, якщо ви хочете досягнути певних результатів. Є певні моменти з угорського боку, які важко пояснити.

Тому, наголошую, до весни 2026 року, наступних парламентських виборів в Угорщині, нічого не зміниться. Ситуація може погіршитись, але точно не покращиться. 

Така внутрішня логіка нашої, угорської, політичної системи. Якщо є змога шантажувати когось шкодою, яку можна завдати, то команда Віктора Орбана обов’язково це зробить, скористається шансом заподіяти шкоду.  

Коли ми говоримо про дії Угорщини, то блокування рішень – це факти, те, що обов’язково відбудеться, реальність. Немає змісту обговорювати реальність, важливо міркувати, що з цим робити і як цьому протидіяти.    

Ондраш Рац,
старший науковий співробітник Центру врядування у Східній Європі,
Росії та Центральній Азії DGAP
Фото: Сергій Денисенко

* Конспект з виступу на міжнародному форумі Re:Open Zakarpattia 2024, відтак у ньому представлені, перш за все, думки спікера, які можуть не збігатися з позицією редакції InfoPost. Ми публікуємо авторські колонки насамперед заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу публічного діалогу. Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам на editor.infopost@gmail.com.

Форум Re:Open Zakarpattia ініційований та проводиться ГО «Інститут Центральноєвропейської Стратегії» у партнерстві з представниками громадянського суспільства, органами державної влади та місцевого самоврядування, бізнесом та міжнародними партнерами.

** Матеріал підготовлено в рамках проєкту Re:Open Ukraine, що реалізується за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».