Словаччина прийняла головування у Вишеградській групі із заявою про небажання «платити за війну»

1 липня Словаччина прийняла головування у Вишеградській групі — об’єднанні з Чехією, Польщею та Угорщиною. За збігом, того ж дня словацький прем’єр-міністр Роберт Фіцо підтвердив, що делегація його країни заблокує будь-які зобов’язання щодо фінансування України на саміті НАТО в Анкарі 7–8 липня.

Серед заявлених пріоритетів головування у V4, про які заявила Словаччина, — підвищення конкурентоспроможності ЄС, координація позицій щодо нового бюджету Євросоюзу, підтримка розширення ЄС, зниження цін на електроенергію, а також співпраця в галузях оборони і контролю міграції. Спікер словацького парламенту Річард Раші закликав країни V4 «тягнути в одному напрямку» — але вже за кілька днів до старту головування стало очевидно, що напрямки у Вишеградської четвірки сходяться не у всьому.

27 червня в програмі «Суботні діалоги» Фіцо зазначив, що допомога Україні є «масштабною» і що його уряд не хоче її підтримувати. Він представив участь у фінансуванні України як пряму загрозу безпеці Словаччини, зокрема, припустивши, що «може прилетіти якийсь дрон, навмисно чи ненавмисно, впасть на житловий будинок, і ми матимемо на столі Третю світову». Він також відтворив один із ключових аргументів російської пропаганди: «Війна триває тому, що Україна продовжує чинити опір».

«Словаччина не платитиме за військові витрати України», — заявив Фіцо.

Він додав, що збирається провести наради з найвищими конституційними посадовцями, аби «делегація, яка поїде до Анкари, не мала можливості залучити Словаччину до цих воєнних позик».

Але за два дні до цих слів відбулася зустріч міністрів оборони «Вишеградської четвірки» у Будапешті. Віцепрем’єр та міністр оборони Словаччини Роберт Каліняк після неї заявив, що V4 іде на саміт НАТО зі спільною позицією.

Польща, лебідь, рак і щука

Водночас Польща, яка стала головним мотором відродження Вишеградської групи після обрання Пийтера Мадяра в Угорщині, давно перебуває на протилежному полюсі від Фіцо. Дональд Туск послідовно підтримує зміцнення обороноздатності України як передумову безпеки східного флангу НАТО. Він сам брав участь у зустрічі лідерів «Групи п’яти» (Франція, Німеччина, Італія, Польща, Велика Британія) у Берліні 25 червня, де пообіцяв надіслати з Анкари «сильний сигнал підтримки» для України. Крім того, Польща є однією з небагатьох країн НАТО, що реально наближається до цільового показника витрат на оборону у 5% ВВП, встановленого на минулорічному Гаазькому саміті.

Чехія та Угорщина займають більш помірковані позиції. Прем’єр Чеської Республіки Андрей Бабіш на червневому саміті V4 назвав об’єднання «майбутнім Європи», сфокусувавшись переважно на кліматичній регуляції і промисловій конкурентоспроможності. Пийтер Мадяр будує свій образ на контрасті з Орбаном — проєвропейському і проатлантичному, водночас уникаючи конкретних зобов’язань щодо України.

Тож конкретнішу позицію та готовність підтвердити зобов’язання щодо колективної оборони члени Вишеградської групи зможуть якраз на саміті НАТО у Анкарі. Водночас стане зрозуміло, чи стане словацьке головування у Вишеградській групі майданчиком для регіонального консенсусу довкола України, чи залишиться трибуною для заяв країн-сусідів.

Infopost.Media
Титульне фото: TVP World