Національні меншини — народні дипломати України. Чому це питання визначає майбутнє України

Представники національних меншин в Україні — це не лише питання прав і мови. Це питання того, чи вдасться Україні зберегти симпатії сусідніх країн під час війни, яка точиться не лише на фронті, а й в інформаційному просторі.

Цей матеріал створено командою Інституту Центральноєвропейської стратегії на основі виступу Сергія Гакмана під час дискусії на форумі Re:Open Bukovyna, яка була організована в рамках ініціативи Re:Open Ukraine.  

***

Румунська громада Чернівецької області, як і загалом нашої країни, — це передусім громадяни України. І вони є повноцінними громадянами цієї держави, які мають певні специфічні потреби поряд із тими, що є у всіх. І тут важливо дотримуватися балансу — між загальногромадянськими правами та правами осіб, які належать до національних спільнот. Думаю, ніхто не заперечує саму необхідність цього балансу. Питання лише в тому, де саме проходить ця межа. І тут, безумовно, точки зору можуть не збігатися.

Ще один надзвичайно важливий момент — це те, що кожен громадянин України, який є представником національної спільноти, має добре володіти своєю рідною мовою, знати свою літературу та історію. Це формує гідність людини, повагу до себе й до інших.

Водночас не менш важливим є знання державної мови. Саме це дозволяє людині інтегруватися не лише в межах свого села, а й у будь-якій частині України. І тоді знання рідної мови стає перевагою, а не бар’єром, як це буває у випадку, коли державна мова не освоєна.

Читай також 👇
Як будують мости між Україною та Румунією через освіту: історія Юлії Грицку з Чернівців

Також, на мій погляд, надзвичайно важливою є проблема інформування — з боку держави, передусім для представників національних спільнот. Йдеться про пояснення процесів, що відбуваються в країні, її цілей і пріоритетів.

Не менш істотним є й інший аспект: національні спільноти впливають на наших сусідів. Вони, хочемо ми цього чи ні, є своєрідними народними дипломатами України в очах тих спільнот, до яких вони належать культурно або історично.

Саме тому необхідно зберігати медіа, які мовлять мовами національних спільнот. Це особливо потрібно для старшого покоління, яке краще сприймає інформацію рідною мовою. Якщо таких медіа не стане, люди перейдуть до інших джерел — і не факт, що вони будуть прихильними до України.

Хочу підтвердити слова президентки Асоціації експертів з безпеки та глобальних питань (ESGA) Анжели Грамади: перевага проєвропейських сил і симпатій до України як у Румунії, так і Молдові є дуже незначною. Тому ми маємо активно доносити свою позицію – не чекати, що хтось зробить це за нас.

І тут — важлива ремарка. Раніше в нас функціонувала Міжнародна служба «Радіо Україна». З приходом Януковича було ліквідовано українське мовлення, потім англійське. І зараз, на жаль, румунська служба також перебуває на межі закриття.

Читай також 👇
Реальне партнерство: як Чернівці системно будують співпрацю з Румунією та Молдовою

В умовах війни, яка є не лише військовою, а й інформаційною, це серйозний інструмент донесення позиції України за кордон. Його втрата — не лише проблема румунської громади. Це втрата впливу України на громадську думку в Румунії та Молдові.

Я досить часто стежу за румунськими медіа, читаю коментарі в соцмережах. Рівень негативу щодо України там доволі високий. Він не домінує, але є відчутним. І в цій ситуації ми маємо робити все від нас залежне, адже перемога в інформаційній війні — це, зрештою, врятовані життя на фронті.

Сергій Гакман, на форумі Re:Open Bukovyna
для Infopost.media
Фото: Василь Салига

* Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».