Румунська мобілізація заради Європи

Поразка на президентських виборах у Румунії ультраправого політика Джордже Сіміона, який після першого туру впевнено крокував до перемоги й мав майже вдвічі більший відрив від свого переслідувача — мера Бухареста Нікушора Дана, — сприймається багатьма як у самій Румунії, так і за її межами як справжнє політичне диво. Але це диво — не лише про внутрішню румунську демократію. Це — мобілізація на користь Європи.

Бо йдеться не просто про вибір між двома політиками. Йдеться про вибір між Європейським Союзом як ціннісним проєктом — і його запереченням. Дан виступає за подальшу європейську інтеграцію Румунії, за модернізацію та співпрацю з ЄС. Сіміон — за відновлення «великої Румунії», за розчарування в європейському проєкті, за реваншистський націоналізм і ксенофобію. Це голос не за реформи — а за ресентимент.

Ці вибори демократичний кандидат виграв завдяки суспільству — і всупереч політичним елітам. Тим самим елітам, які не зробили висновків ані після скасованого попереднього туру, ані після появи Келіна Джорджеску — іншого популіста, підтриманого Москвою і Вашингтоном, який міг узяти реванш за одну кампанію.

Коли Джорджеску несподівано прорвався до другого туру, його успіх списали на зовнішнє втручання і популістські гасла. Але причина була значно глибшою: утома від традиційних партій, розчарування в політичних класах, які десятиліттями керували країною, не пропонуючи жодної візії майбутнього.

Прем’єр-міністр Марчел Чолаку, якого теж вважали фаворитом, не вийшов до другого туру. Його поразка стала шоком для Соціал-демократичної партії. Відповіддю стала не підтримка перспективної кандидатки — Елени Ласконі, — а блокування її участі. І водночас — ігнорування власної відповідальності за підняття Джорджеску.

Навіть після появи Сіміона у другому турі демократичні сили не змогли об’єднатися. Кандидат від правлячої коаліції Крін Антонеску закликав виборців голосувати на власний розсуд, а сам Чолаку — пішов у відставку й вивів партію з коаліції, залишивши країну у глибокій політичній кризі.

І лише громадянське суспільство — розрізнене, втомлене, зневірене — змогло самоорганізуватися. Громадяни не захотіли довірити країну людині, яка заперечує європейські цінності, мріє про етнічну гомогенність і відкрито атакує Україну.

Адже Дан — не просто євроінтегратор. Це політик, який неодноразово виступав за підтримку України, ще як мер Бухареста. Натомість Сіміон — противник української державності, солідарності, ідеї добросусідства. У цьому виборі проступає не лише внутрішня криза Румунії, а й геополітична розв’язка.

Справжнім знаком надії став вибір етнічних угорців, які не підтримали кандидата Орбана. І української меншини в Румунії. Обидві спільноти — цілі десятиліття вразливі до популізму, проросійської риторики, дезінформації — цього разу зробили ставку на Європу.

Ба більше: румунська меншина в Україні, роками під впливом сил, пов’язаних із Кремлем, — зокрема в Чернівецькій області — показала небувалу явку і продемонструвала відданість цінностям свободи і європейської інтеграції. Це більше, ніж просто голос. Це сигнал.

Сигнал для самої України: наші національні меншини, які роками капсулізувалися в окремих інформпросторах, знаходять єдність у виборі Європи. Вперше за десятиліття — попри всі ускладнення й травми, цей вибір виявився ціннісним.

У цьому сенсі Румунія зламала плани Кремля. Москва прагнула оточити Україну поясом антиєвропейських режимів — Орбаном, Фіцо, потенційними союзниками цих лідерів  у Польщі. Але Румунія виявилася здатною  зробити інший вибір і, навіть за умови зростання популярності ультраправих популістів зупинити їхнє сходження до влади. 

Тож, можливо, саме Румунія — звісно, якщо після президентських виборів їй вдасться вийти з політичної кризи, а не поглибити її шляхом подальшої відсутності порозуміння між провідними демократичною політичними силами стане прикладом суспільного опору  новому, тепер вже центральноєвропейському «маршу на Рим».

Віталій Портников, спеціально для Infopost.Media

Рекомендуємо прочитати авторські колонки Віталія Портникова для нашого видання

* Текст є авторською колонкою, відтак у ньому представлені, перш за все, думки автора матеріалу, які можуть не збігатися з позицією редакції InfoPost. Ми публікуємо авторські колонки насамперед заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу публічного діалогу. Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам на editor.infopost@gmail.com

** Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».