Угорські шпигуни на Закарпатті, «Проект 2025» для ЄС від Орбана, любов словаків до дезінформації та Молдова в ЄС без Придністров’я – важливе у сусідів минулого тижня
11 Травня, 2025
Росія бомбардує сусідні з нами країни своєю «Правдою», Чехія виявила шпигунську мережу в православній церкві, Румунія готується до президентських виборів наступного місяця, 44% словаків вірять у російські наративи щодо вторгнення в Україну, а Угорщина створює «військові союзи», нарощуючи вплив на Балканах.
Infopost.media підготував дайджест важливих подій у сусідніх європейських країнах, які так чи інакше торкаються України, за минулий тиждень з 14 по 20 квітня 2025 року.
Сусідні з Україною Молдова та Словаччина потрапили під вплив дезінформаційної російської мережі
Дослідження Центру інформації, демократії та громадянства при Американському університеті в Болгарії виявило, що в регіонах, які мають стратегічне значення для Кремля, особливо у Східній Європі, проводяться складні спроби поширити дезінформацію. Основними цілями кремлівської мережі дезінформації Pravda, яка була частиною російської інформаційної операції «Portal Kombat» стали країни колишнього СРСР та балканські країни.
Дослідники проаналізували понад 640 тисяч публікацій у мережі з грудня 2024 року по березень 2025 року. Мережа «Правди» складається з понад 190 сайтів і 140 субдоменів, які автоматично перерозповсюджують контент багатьма мовами, включно з мовами меншин.
Було виявлено, що на колишні радянські та балканські країни припадає 52% усіх публікацій мережі, попри те, що вони мають непропорційно малу частку населення серед досліджуваних країн.
Зокрема, до трійки країн, які найбільше непропорційно піддаються дезінформації, належать Молдова, Латвія та Естонія, а Сербія та Вірменія потрапили до першої п’ятірки. Замикають першу десятку Литва, Грузія, Словаччина, Болгарія та Чехія.
Дезінформаційні наративи, які поширювались мережею, як правило, були зосереджені на війні в Україні, США та НАТО. За словами дослідниці American Sunlight Project Софі Фройден, головна мета російських операцій з дезінформації з початку війни — продати неправдивий наратив про те, що Росія якимось чином була змушена вторгнутися в Україну, оскільки Україна стала маріонеткою Сполучених Штатів і НАТО. Також була тенденція посилення сепаратистських чи ультраправих, етнонаціоналістичних наративів у Східній та Південно-Східній Європі.
Чеська розвідка викрила російських шпигунів під прикриттям церкви у Карлових Варах
Російські агенти використовували православну церкву в маленькому чеському містечку для таємних зустрічей і операцій з нарощування впливу та дестабілізації ЄС. Таємні збори оперативників російського ГРУ в курортному місті Карлові Вари на Заході Чеської Республіки виявили співробітники Служба безпеки Чехії (BIS).
Представники BIS кажуть, що деякі зустрічі були безпосередньо пов’язані з ворожими діями проти країн-членів ЄС.
«Це не церква в традиційному розумінні – це частина кремлівської машини», – сказав Чеському інформаційному агентству міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавскі. – «Їхні зусилля спрямовані не на духовну роботу, а на служіння державним інтересам Росії».
Колишнього настоятеля карловарської парафії Миколу Ліщенюка минулого року видворили з країни через загрозу національній безпеці. Місцеві чиновники описували його як лояльного емісара Кремля, який використовував свою релігійну посаду для поширення пропаганди проти України та Заходу.
У BIS вважають, що карловарська парафія функціонувала де-факто як посольство Московського патріархату, очолюване патріархом Кирилом, який потрапив до санкційного списку Чехії у 2023 році.
Невдовзі після вигнання Ліщенюка Російська православна церква швидко вжила заходів, щоб захистити свою власність у Чехії від національних санкцій. Так, право власності на церкву Св. Петра і Павла та цінну віллу Софія неподалік потай передали угорській філії церкви. Чеські державні органи не змогли зупинити угоду.
Зараз за діяльністю Церкви в Чехії керує Іларіон, колишній єпископ Будапешта з неоднозначною репутацією та близька довірена особа патріарха Кирила. Іларіон також перебуває у санкційному списку України.
Чотири ТОП-кандидати і три сценарії: прогнози президентських виборів у Румунії
Після анулювання результатів попередніх президентських виборів через втручання Росії два тури президентських виборів у Румунії мають відбутись 4 та 18 травня 2025 року. Одним з основних претендентів на пост президента є лідер ультраправої партії AUR Джордже Сіміон, який отримує близько 30% підтримки. Його націоналістична риторика та скептицизм щодо ЄС і НАТО викликають занепокоєння в Брюсселі та Вашингтоні, особливо в умовах війни в Україні. Завдяки дискваліфікації Келіна Джеорджеску, Сіміону вдалось або довелось підібрати значну частину його електорату.
Серед інших ключових кандидатів — представник правлячої коаліції Крін Антонеску, який виступає за проєвропейський курс; незалежний центрист та мера Бухареста Нікушор Дан, який апелює до урбаністичних та реформістських настроїв і колишній прем’єр-міністр Віктор Понта, який перейшов від лівоцентристських позицій до націоналістичних. Кожен з них має шанси вийти до другого туру, що робить результати виборів непередбачуваними.
У відповідь на зростання популярності Сіміона, проєвропейські партії, включаючи соціал-демократів, лібералів та реформістів, об’єдналися, щоб підтримати Кріна Антонеску, який зможе зберегти євроатлантичний курс країни. Ці вибори стануть випробуванням для демократії Румунії та її зовнішньополітичного вектора, адже обрання проросійського кандидата може суттєво змінити геополітичний баланс у регіоні.
Оскільки останні опитування показують, що Сіміон набирає понад 30% голосів, наразі він, здається, претендує на участь у другому турі. Це робить сценарії другого туру без нього не більш ніж уявним експериментом. Найбільш непередбачуваним видається другий тур за участі Сіміона та Кріна Антонеску, які мають рівні шанси у разі виходу туди. Підтримка правлячих партій є очевидною перевагою для Антонеску, однак він перебуває в невигідному становищі в голосуванні діаспори, яка, як правило, «йде проти системи». Натомість Нікушор Дан має хороші можливості для отримання підтримки від румунів за кордоном, але він поки не дуже відомий всередині Румунії за межами Бухареста.
Сценарій другого туру у форматі Сіміон проти Понти жахає мейнстрім Румунії та Європи загалом. Хоча обидва представляють націоналістичний і антиєвропейський імідж, за прогнозами аналітиків, Понта «вважатиметься, порівняно з Сіміоном, більш проєвропейським» кандидатом.
44% словаків вірять у російські наративи щодо вторгнення в Україну
Росія мусила вторгнутися в Україну, щоб захистити російськомовне населення від геноциду з боку режиму Зеленського – так стверджує пропагандистська машина Кремля. І в це вірить майже половина словаків.
Ексклюзивне опитування, проведене агентством «Фокус» і аналітичним центром Globsec для міжнародного проекту «Ініціатива східного кордону» (TEFI), показує, що 44% словаків сприймають цей дезінформаційний наратив. І тільки 39% вважають протилежне.
Таке ж опитування було проведено в Угорщині, Польщі та Румунії. Однак із цієї четвірки Словаччина виявилася найбільш схильною до теорій змови.
Проросійські наративи поширюються не лише на маргінальних веб-сайтах і в каналах Telegram, але їх також повторюють політики коаліції, зокрема міністр закордонних справ Юрай Бланар. Той минулоріч заявив, що з 2014 по 2021 роки українські сили «вбили 14 000 людей на Донбасі». Одним із найпоширеніших є твердження, що антиурядові протести організовує та фінансово підтримує фінансист-мільярдер і філантроп Джордж Сорос, із чим погоджуються 44% словаків. Майже половина словаків вважає, що Єврокомісія переслідує певні уряди за їхні політичні погляди.
Угорщина та Сербія уклали «військовий союз»
Західні Балкани зараз переживають сплеск військових союзів і зростання напруженості. Так, Угорщина уклала «військовий союз» із Сербією на противагу угоді, підписаній міністрами оборони Албанії, Хорватії та Косово. Ці угоди – точніше, меморандуми про взаєморозуміння – були представлені внутрішньою та міжнародною пресою так, нібито були сформовані військові альянси.
«Військовий альянс» трьох балканських країн, підписаний 18 березня, – офіційно представлений як Декларація про зміцнення оборонного співробітництва. Він надає можливість для нарощування потенціалу та оборонно-промислового співробітництва між Албанією, Хорватією та Косово. Подібна ситуація з угорсько-сербською угодою від 1 квітня: спираючись на меморандум про взаєморозуміння, підписаний у Палічі у 2023 році, нинішня угода «вводить в дію та конкретизує стратегічне оборонне співробітництво між Сербією та Угорщиною».
З військової точки зору сербські та угорські збройні сили раніше досить тісно співпрацювали, проводили спільні військові навчання. Мета нової ж угоди двояка: з одного боку, надіслати повідомлення внутрішній громадськості, що Сербія не оточена, принаймні повністю. А з іншого боку, певним чином повідомлення офіційному Загребу (столиця Хорватії).
