Добросусідство — це не захисна позиція, а ініціатива
12 Червня, 2026
Якщо ми підходимо до питання вступу України до Євросоюзу з погляду конкретної дати — це неправильний підхід. Чому? Євросоюз оголосив запрошення для України і та подала заявку на вступ. Однак за ці декілька років після повномасштабного вторгнення Росії Євросоюз змінився, при чому набагато більше, ніж за попередні десятиліття.
Я знаю, що ми всі трохи розчаровані швидкістю, з якою тривають процеси. Я знаю, що ми всі побачили існування величезної загрозливої країни на наших кордонах. І я знаю, що як тільки війна закінчиться, Росії потрібно від 6 місяців до 2 років, щоб підготуватись до нападу на держави НАТО. Тільки зараз ми побачили, наскільки є вразливими, і хочемо все це дуже швидко виправити. Однак поки не можемо.
Читай також 👇
Андраш Рац. Угорщина — Україна: від конфлікту до захисту меншин як мети
Копенгагенські критерії і найбільший виклик в історії розширення
Ми не можемо визначити конкретну дату вступу України до ЄС від самого початку. Копенгагенські критерії стосувалися спроможності країни-кандидата і її досягнень у сфері реформ. Також вони визначали спроможність ЄС прийняти до себе цю країну. У випадку з Україною Євросоюз зіштовхнувся з найбільшим викликом, оскільки допоки жодна країна не подавала заявку на вступ за таких умов.
Це не означає відмову і не є твердженням, що Україна недостатньо робить. Це спільний виклик — на концептуальному, політичному рівнях та на рівні, що стосується наших інтересів. І якщо не брати до уваги ті політичні сили, які зараз є в Європі, ми маємо усвідомити, наскільки ми хочемо бачити Україну в ЄС. Та попри все ми поки не знаємо, як пристосуватись до нової геополітичної реальності.
Якби не було війни — дату все одно назвати неможливо
Важливо, що й самій Україні варто визначати гіпотетичну дату вступу тільки після усвідомлення, що необхідно забезпечити демократичні процеси, впровадити ці реформи і забезпечити їхню підтримку з боку суспільства. Однак я впевнена, що це мають бути спільні зусилля.
Євросоюз також має змінитись — відкоригувати свою політику згуртованості, змінити свою сільськогосподарську політику для того, щоб могти прийняти Україну.
Якщо риторика з можливими датами вступу буде продовжуватись на європейському і на українському рівні, — 2027-й рік, 2030-й рік і так далі — це призведе лише до фрустрації, до розчарування та завищених очікувань. Бо не факт, що ми зможемо їх дотриматись, адже бачимо, як швидко змінюється світ. І це не той світ, в якому є сприятливі умови для передбачень.
Читай також 👇
Д-р Штефан Гофман. Довіра, момент і європейський страх втратити контроль: що заважає вступу України до ЄС
Україна не одна в цьому процесі. Ще п’ять країн зараз формально проводять переговори, і всі вони хочуть закрити переговорні розділи. Формальним кандидатом попри замороження переговорів є і Туреччина. Однак на всіх поки що їм вдалося закрити тільки 16 із 33-х переговорних розділів. Остання країна, яка закрила хоча б один, — Чорногорія в 2017 році. Тобто за більш ніж дев’ять років фактично не закрито жодного переговорного розділу.
Це вказує на те, що цей процес і темпи, з якими рухався ЄС до цих пір, є досить повільними. Так не може бути у випадку з Україною, ми не можемо присвятити десятиліття очікуванню. Євросоюзу варто прискорити процедуру щодо окремих аспектів розширення, водночас зберігши стандартну процедуру для решти.
Можливо, умови для вступу України будуть не такими ж, як для інших країн, котрі у свій час вже приєднались до ЄС. Але ці умови мають бути чіткими і їх слід дотримуватися для того, щоб Україна належним чином інтегрувалася в європейський ринок.
Чілла Фединець (Csilla Fedinec)
старша наукова співробітниця
Інституту досліджень меншин
Центру соціальних наук (Угорщина)
Фото: Сергій Денисенко
* Інститут Центральноєвропейської Стратегії разом з партнерами з нагоди Дня Європи провів четвертий форум «Діалоги про Європу», присвячений переосмисленню ідей об’єднаної Європи та нової Центральної Європи. Цей матеріал створено командою Інституту на основі виступу Штефана Гомфана під час дискусії на форумі.
** Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
