«Польщі важливо, щоб Україна виграла, а росія програла», – посол Польщі Бартош Ціхоцький в Ужгороді

Зараз відбувається переломний момент у житті Європи як у плані безпеки, економічної стійкості, так і в плані життєздатності міждержавних організацій та об’єднань. Головне в цей момент – зберегти суб’єктність кожної країни чи регіону та їх вплив максимальний вплив на формування політики демократичної Європи та Північноатлантичного Альянсу.

Про це під час відкритої дискусії в Ужгороді сказав Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Польща в Україні Бартош Ціхоцький.

У ході розмови з представниками місцевої влади, бізнесу та громадянського суспільства дипломат торкнувся тем міжнародного партнерства, ролі національних меншин у політиці окремих держав, повоєнної відбудови України та, звісно ж, опору України повномасштабному вторгненню російської федерації.

Пропонуємо основні тези з розмови із Бартошем Ціхоцьким:

• Міжнародні партнерства та їх роль у майбутньому України
• Що здивувало в Україні та українцях після початку великої війни
• Український контрнаступ та чому Польщі важливо, щоб Україна виграла, а росія програла
• До чого готуватись Україні під час вступу до ЄС
• Нацменшини як козир противників вступу України до ЄС
• Повоєнна відбудова України

Міжнародні партнерства та їх роль у майбутньому України

За словами Бартоша Ціхоцького, Україні зосередитись на поглибленні роботи в таких партнерствах як Ініціатива трьох морів та Люблінський трикутник, адже вона у них безпосередньо задіяна, а також політиці Східного партнерства ЄС.

«Завданням ініціативи Тримор’я є організація економічного розвитку в Європейському Союзі і ми прагнемо зробити її інструментом післявоєнної відбудови України, яка має бути пов’язана зі вступом України до Європейського Союзу. Люблінський трикутник, що об’єднує Польщу, Литву, Україну та в майбутньому демократичну Білорусь, сприймається як антитеза «руському миру» та імперській ідеології».

Люблінський трикутник Польща прагне зробити основним інструментом для узгодження стратегій політичної, військової та економічної підтримки оборонної війни України, а потім і її повоєнного відновлення.

«У рамках Європейського Союзу ще важливо зазначити Східне партнерство, одним з ініціаторів якого була Польща. Ми переконані що Східне партнерство підготувало Україну та Молдову до отримання статусу кандидата в ЄС у червні минулого року».

Що здивувало в Україні та українцях після початку великої війни

«Мене не здивувало українське суспільство, ця війна ж не почалась у лютому [24 лютого 2022 року, – ред.], вона почалась із 2014 року. Мене не здивував патріотизм і те, що Збройні Сили України з часів Майдану, можливо, були серед інститутів влади підготовлені до російської агресії найкраще. Мене здивувало, як запрацювали інші інституції, які у Європейському Союзі вважались корумпованими, з хаотичним менеджментом.

Як приклад Бартош Ціхоцький привів Укрзалізницю, за яким «можна знімати окремий фільм на Netflix».

«Здавалось би, монополія, яку розкрадають, а врятувала життя сотень тисяч людей. Вразило, як Київ, який за кількістю людей можна порівняти з Берліном і який точно є населенішим за Варшаву, за день став порожнім. Тут за лічені години виросли блокпости, а коли ситуація стабілізувалась, вони теж за лічені години зникли. І це вже не робили якісь громадські організації, цю роботу забезпечила вертикаль влади».

Український контрнаступ та чому Польщі важливо, щоб Україна виграла, а росія програла

«Є різні оцінки. Для деяких країн принципово, щоб Україна не програла цю війну. Є ті, які думаю, що якщо серйозно допомагати, то це буде провокувати росію, яку неможливо побороти — там територія, люди, ядерна зброя».

За словами Ціхоцького, наратив про необхідність розпаду росії попри його повагу до ЗСУ та політичного істеблішменту України, є доволі незрозумілим, адже розпад не обов’язково послабить імперські амбіції.

«Я не знаю, чи повернення до міжнародно визнаних кордонів України має автоматично призвести до розвалу росії. Вона може розпастись і це буде велика криза. Але що якщо вона тільки виграє від того, що розпадеться? В історії росії було так, що коли вона територіально зростала, то внутрішньо вона ставала слабшою. Є держави, які думають, що цей контрнаступ — це останній шанс. Так, контрнаступ дуже важливий, але він навряд чи останній. Хотілось би, щоб Україна вже в цьому році повернула свої території, але навіть якщо цього не станеться, Польща стовідсотково залишиться з вами і буде працювати далі. І головний принцип Польщі — Україна має виграти, а росія — програти. Це трохи інший підхід, ніж у держав, які чекають, що ЗСУ кудись дійдуть і все, давайте домовлятися».

До чого готуватись Україні під час вступу до ЄС

За словами польського посла, трансформації Україні потрібні зовсім не для вступу до ЄС чи НАТО, а для самої ж держави.

«Треба розуміти, що Європейський Союз це не Charity Club і що реформи, які необхідно провести, у короткостроковому період можуть бути навіть не корисними. Наприклад, те ж підвищення податків із заробітної плати, лібералізація цін на електроенергію. Також важливо пам’ятати, що не всі чекають Україну в Європейському Союзі, там продовжується постійна боротьба і конкуренція. Наприклад, Україна, як і Польща, аграрна держава і кожен уряд захищатиме саме своїх фермерів. Тому тут важливо шукати синергію і домовлятись. У Польщі на момент вступу така ж ситуація була із французькими фермерами. Однак потім Польща стала таким собі гарантом прогресу, розвитку економіки, наприклад, Німеччини та інших держав. Адже саме у Польщі комплектуються пральні машинки, збираються автомобілі Volkswagen тощо».

За словами Ціхоцького, Україні слід скористатись із можливостей технологічного прориву. Одним з прикладів він навів плани Німеччини на імпорт з України водню. Однак такі проєкти досить масштабні та потребують співпраці, і не тільки з Польщею, а й зі Словаччиною, Румунією.

«Крім того, залишається географія — ви не маєте спільного кордону з Німеччиною і, сподіваюсь, не будете мати (сміється, – ред.). Тобто і так все йтиме через Польщу чи Словаччину. І вам потрібно задуматись, чи завжди корисно платити за поступки з боку ЄС. Не секрет, що за кандидатський статус Україна багатьом державам теж платила — політично. Наприклад, 1 червня у Кишиневі відбудеться саміт Європейської політичної спільноти — це французька концепція для держав не членів ЄС, де пропонують бути і Україні. Однак я не дуже розумію, що з точки зору інтеграції об’єднує Україну і, наприклад, Норвегію. Тому варто задуматись, чи варто вступати до ЄС швидко, але такою ціною, адже ви зараз ризикуєте своїми життями за свій суверенітет, частину якого доведеться віддавати європейським урядовцям». 

Нацменшини як козир противників вступу України до ЄС

«Це взагалі не історичні питання. Ми не ставимо питання, хто вбивав чи що було справедливо 100 років назад, бо це вже не наша справа. Питання в тому, як ми сьогодні ставимось до минулого — якщо забороняється доступ для вірян до якогось костелу через те, що є питання чи справедливо він там був збудований. Ми не наполягаємо, щоб цей костел чи могили поляків були повернуті Польщі, але той же костел треба повернути українським вірянам». 

За словами дипломата, якщо держава не поважає права нацменшин чи вірян — то і права бізнесу не буде поважати, адже це в загальному про повагу до закону.

«Серед рекомендацій ЄС, які має виконати Україна, рекомендація про права нацменшин перетворилась на прийняття рамкового закону про нацменшини і взагалі не торкається, наприклад, реформи освіти, яка скасовує школи для представників нацменшин і дає можливість створити відповідні класи, не торкається закону про державну мову.

А суть в тому, щоб українці у Польщі, як і поляки в Україні відчували себе комфортно. Якщо нацменшини у вас зможуть розвиватися — це корисно і для вас. Ваша ж перевага і у вашій колоритності в тому числі».

На думку Бартоша Ціхоцького, завжди залишається ризик інструменталізації питань нацменшин чи історичної спадщини, як це було у випадку Північної Македонії.

«Кожен захищає свої інтереси і своїми інструментами. Але довгостроково це не працює. Якщо це занадто — люди це розуміють, вони не дурні.

Раніше в Україні мало хто цікавився Польщею. Здебільшого іншими країнами — Німеччина, Франція, США. А в цей час в Польщі українська тема була однією з перших. Для України і Польщі зараз важливо зрозуміти, як зробити оцю нашу взаємну ейфорію у відносинах тривалою, щоб з кінцем війни це не зникло».

Повоєнна відбудова України

«Всі кажуть — ми зацікавлені, але після війни. Я кажу — не чекайте кінця війни. Шукайте партнерів, контрагентів українських, релокованих українців. Дайте комусь кредит, комусь індустріальну базу, а потім спільно зайдіть з ними назад в Україну».

На думку Ціхоцького, Україні потрібно перестати бути сировинною державою та навчитися переробляти свої ресурси.

«Україна її зазвичай всю експортує, а не переробляє. Збільшуйте свою переробку, наприклад, Закарпаття може бути таким майданчиком. Не як туристичний потенціал, а як зона для експансії на інші ринки, як departure point.

Україні треба мінімізувати ризики, збудувати кредитну і страхову систему, яка зніме з компаній ризик, щоб ті могли сюди зайти і тут інвестувати. 

Для відбудови потрібно зробити таку систему, де Україна вирішує, що і як відбудовувати, але кредитувати, страхувати будуть інші. Польська, наприклад, система буде кредитувати польські спілки або спільні проєкти. Можна ж реєструватись у Польщі, отримувати кредити та страхування і вже зараз заходити в Україну, чекати стовідсотково не треба».

Загалом, на думку Бартоша Ціхоцького, у XXI столітті спільнота Польщі та України має проявитися як постійна співпраця двох дуже близьких мовно, культурно та ментально націй, що проживають у двох суверенних державах.

Infopost.Media
Фото: Наталія Радченко

* Публічна дискусія з Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Польща в Україні Бартошем Ціхоцьким відбулась у рамках ініціативи «Діалоги про Європу» / «Dialogues about Europe», організованої Інститутом Центральноєвропейської Стратегії (The Institute for Central European Strategy, ICES).