Одна дата для всіх чи голос для кожного? Чи потрібен Україні окремий День румунської мови

Між універсальним символом Міжнародного дня рідної мови та вимогою окремого визнання — як мовні свята стають тестом довіри між державою і національними спільнотами.

Напередодні святкувань хочемо поговорити про те чи достатньо одного загального свята — Міжнародного дня рідної мови (запровадженого ЮНЕСКО), яке вшановує всі мовні спільноти одразу, чи окремі національні громади мають право очікувати власних символічних дат державного рівня? Розглянемо це на прикладі румунськомовної громади України.

Щороку 21 лютого світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Однак понад 40 % людей у світі не мають змоги навіть здобути освіту рідною мовою, а 43 % мов взагалі перебувають під загрозою зникнення.

Для нашої країни тема мовної ідентичності також надзвичайно важлива. Особливо для регіонів, де компактно проживають численні національні спільноти, для яких мова є ключовим елементом культурного самовизначення. Саме тому питання мовних прав меншин регулярно стає предметом суспільних дискусій.  Іноді це стосується не лише правових чи освітніх моментів, а й ціннісних і символічних.

У переддень Дня рідної мови тема мовних прав і символічних жестів набуває особливого значення.

Показовим прикладом щодо цього є ситуація, яка склалася з румунською громадою на Одещині, яка вже декілька років домагається офіційного встановлення окремого Дня румунської мови в Україні. Прихильники цієї ініціативи наголошують, що для них йдеться не просто про ще одну календарну дату, а про визнання історичної тяглості своєї присутності. Більшість румунських громад у регіоні сформувалися не внаслідок міграції, а історично проживали на цих територіях, які змінювали державну належність. Тобто люди залишалися на своїй землі, навіть коли змінювалися кордони.

Також аргументом є значна чисельність румунськомовного населення в Україні та довгий кордон із румунськомовними країнами. У цьому контексті окремий День румунської мови розглядається як спосіб підкреслити реальну підтримку культурної ідентичності громади та зміцнити довіру до держави.

Суть питання

Попри обіцянки дипломатів, заяви високопосадовців і навіть святкування в певних регіонах, 31 серпня 2025 року, румунська громада України знову залишилася без головного символічного жесту — офіційного встановлення Дня румунської мови в Україні,  наша держава не закріпила цього свята на рівні указу чи закону.

На думку деяких лідерів громади це стало не лише прикрою формальністю, а й симптомом глибшої проблеми, лунали гучні емоційні і досить різкі заяви про те, що українська політика у сфері прав національних меншин залишається радше декларативною, ніж реальною. Адже символічний жест у вигляді одного державного рішення міг би закрити тему, яка вже кілька років перебуває у центрі українсько-румунського діалогу.

Історія питання

День румунської мови — державне свято в Румунії та Молдові, що відзначається 31 серпня, символізуючи повернення до латинської графіки та визнання мови в 1989 році. У Румунії його запровадили 2013 року, а в сусідній Молдові традиція сягає 1990-го.

У багатьох країнах, де компактно проживають  румунські громади — від Болгарії до Сербії — цей день відзначають культурними подіями. В Україні ж ініціатива встановлення свята виникла знизу: Національно-культурне товариство румунів «Бессарабія» з Одещини ще у 2023 році звернулося до Києва з пропозицією закріпити дату офіційно, спираючись на принцип взаємності. Адже в Румунії з 2018 року діє закон про День української мови (9 листопада).

Святкування відбувалося і в Україні. Проте румунська громада стверджує, що на місцевому рівні стикається з кількома ключовими проблемами: відсутністю фінансової підтримки для належної організації заходів; недостатньою увагою медіа та освітніх інституцій до свята та низькою поінформованістю широкої української аудиторії про значення Дня румунської мови. Тож ці фактори роблять святкування переважно локальним і символічним, що обмежує його вплив на суспільне життя.

Довідка

Зауважмо, що в Україні немає жодного офіційного державного «Дня мови» якоїсь конкретної національної спільноти. На державному рівні ми відзначаємо два свята, що вшановують мови:  перший — це День української писемності та мови. Це офіційне державне свято, встановлене указом президента у 1997 році (нині відзначають 27 жовтня).  Друге — Міжнародний день рідної мови (21 лютого), відзначають (як міжнародне культурне свято), і воно стосується всіх мов, зокрема мов національних спільнот. Що ж стосується окремих офіційних «днів мови» для кожної нацменшини, то такі дні можуть відзначатися на рівні громад, культурних товариств, консульств або інших країн, але це не державні свята України. Як власне це і відбувалося з Днем румунської мови. До прикладу, День угорської мови (13 листопада) відзначають угорські громади країни. Але в українському державному календарі такого свята немає.

Обіцянки і реальність

Після офіційного звернення до Києва, ідея пройшла обговорення, консультації з громадами, підтримку Держслужби з етнополітики, далі українська Держслужба з етнополітики провела консультації з румунськими організаціями, які одноголосно підтримали цю ідею, зазначивши, що це «не колективна примха і не акт мужності — це обов’язок української держави у відносинах із румунською меншиною».

Були організовані консультації з представниками румунської меншини та освітянами з Закарпатської, Одеської та Чернівецької областей. Де учасники обговорили зміни в законодавстві щодо прав національних меншин і одноголосно підтримано ініціативу Одеської обласної асоціації «Бессарабія» щодо встановлення 31 серпня Дня румунської мови в Україні — дати, що символізує повернення румунської мови до латинської орфографії в Молдові у 1989 році.

Українська сторона підкреслила важливість захисту прав румунської меншини, а Румунія підтвердила готовність сприяти розвитку міждержавної співпраці. 

Тож 2025 рік щодо цього питання виглядав як проривний. Новообраний президент Румунії Нікушор Дан у червні відвідав Одесу, де питання святкування було серед ключових тем зустрічей. У серпні міністерка закордонних справ Румунії Оана Цою заявила в Києві, що «31 серпня Україна вперше відзначатиме День румунської мови».

Буквально за тиждень до дати голова Міжпарламентської групи дружби Україна – Румунія Микола-Мирослав Петрецький подякував українській стороні «за кроки у встановленні свята», а представники ДЕСС уникли спростування. У Бухаресті були впевнені: цього року все станеться.

Проте 31 серпня румуни в Україні не отримали офіційного визнання свого свята.

«Це не просто символічно. Це історична справедливість. І Україна може виконати цей обов’язок буквально одним указом президента», — нагадує голова ГО «Бессарабії» (румуни української Бессарабії) Анатол Попеску.

Для порівняння: Румунії знадобилося лише сім місяців, щоб ухвалити закон про впровадження Дня української мови.

Бойкот і розчарування

Утім, питання символічних жестів і довіри між владою та громадою залишаються відкритими. 5 вересня 2025 року Асоціація румунів «Бессарабія» бойкотувала «Форум національних меншин Півдня України», організований ДЕСС. Зокрема, серед названих причин було і «офіційне встановлення Дня румунської мови в Україні 31 серпня, у взаємність з Днем української мови в Румунії, встановленим Законом №213/2018».

Румунські активісти у своїй ноті протесту невдоволено називають цей процес «форумізацією», коли офіційні заходи підміняють реальні рішення.

Водночас Міністерство закордонних справ Румунії знову поширило інформацію, нібито Україна офіційно встановила День румунської мови (очільниця МЗС Оана Цою повторила цю заяву у своєму офіційному зверненні), Асоціація  румунів Одещини «Бессарабія» подала ноту протесту до МЗС Румунії через цю хибну заяву від 31 серпня. Організація наголошує, що такого рішення українська влада так і не ухвалила, ба навіть проєкту указу про запровадження свята досі не існує. У документі йдеться, що ця помилка вводить в оману громади та зменшує тиск на Київ щодо захисту мовних прав румунів. Асоціація вимагає від Бухареста спростування й активніших дипломатичних дій задля офіційного визнання свята в Україні.

Чому це важливо?

Українсько-румунські відносини нині перебувають у фазі безпрецедентної близькості. Бухарест активно підтримує Київ на міжнародній арені, а румунська громада в Україні залишається критично важливою для збереження добросусідства.

Визнання Дня румунської мови в Україні могло б стати швидким способом закріпити цю співпрацю. Для самої румунської громади, як засвідчують висловлювання їхніх лідерів, це питання не лише символіки. Це — тест на рівень довіри до держави, в якій вони живуть.

Досвід інших європейських країн демонструє, що системна підтримка національних мов державою сприяє соціальній інтеграції, зміцненню ідентичності та зниженню потенційних культурних конфліктів. Водночас відзначення мовних свят допомагає залучити молодь до культурної спадщини та підтримувати міжкультурний діалог.

Між тим, сама логіка Міжнародного дня рідної мови — визнання цінності кожної мовної традиції — у конкретних суспільствах набуває різних форм. Для когось достатньо глобального символічного дня, а для когось важливим стає й окреме національне або громадське відзначення. Адже мова — це не лише символ культурної спадщини, а й чутливий індикатор того, наскільки держава здатна чути й визнавати різноманіття власного суспільства.

Світлана Бондар,
регіональна координаторка ініціативи Re:Open Ukraine
Фото: Razvan Socol, CC BY-SA 4.0 

* Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».