«Голуби миру»: як Орбан та Фіцо йдуть всупереч політиці єдиної Європи щодо України
05 Березня, 2025
Російська дезінформація атакує Європу, і її мішень – не лише Україна. Від Словаччини до Румунії, від Польщі до Угорщини – Кремль розгортає масштабну кампанію з підриву єдності ЄС та НАТО. Як працює ця невидима зброя?
Наприкінці листопада 2024 року Словаччиною прокотилася інформаційна хвиля: соцмережі заполонили чутки про можливі теракти на нафтопроводі «Дружба». Джерело загрози? Нібито українські диверсанти. Згодом українців фактично звинуватили у підготовці державного перевороту в Словаччині.
Лютий 2025 року проніс хвилю негативу щодо українських біженців, волонтерів та військових соцмережами Польщі. TikTok та Facebook вчергове заполонили фейкові повідомлення про продаж гуманітарної допомоги, окремі правила поведінки для українських школярів у Польщі, заклики відправити українських чоловіків з-за кордону «в лапи військових комісарів» тощо.
Ці історії – лише верхівка айсберга масштабної дезінформаційної кампанії, яка загрожує не тільки репутації України, але й стабільності всього регіону. У цьому матеріалі ми розкриємо деякі механізми російської пропаганди, її вплив на політичні процеси в країнах-сусідах України, та чому протидія цій загрозі стає критично важливою для майбутнього Європи.
Читай також 👇
Вибори президента і парламенту в листопаді: пояснюємо, що може змінитись в Румунії
Нетерпимість до українських біженців у польському сегменті TikTok
Соцмережа TikTok давно перестала бути інструментом для розваг та перетворилась на засіб психологічного впливу на свою аудиторію. Його використовують не тільки щоб повпливати на вибори, як це було в Румунії, а й для психологічних маніпуляцій та нарощування нетерпимості у Європі.
«Загалом будь-які маніпуляції та втручання йдуть там, де є аудиторія. І що стосується TikTok, то там аудиторії достатньо, особливо серед молоді. І якщо молодь із певного віку вже може брати участь у виборах, то зчитувати різні наративи, котрі розповсюджуються в корисливих цілях, швидко можуть не всі», – вважає експерт з цифрової безпеки в Nadiyno.org Павло Бєлоусов.
«Друге — власне механіка роботи TikTok. У інших соцмережах швидко і масово поширити контент важче, оскільки потрібна велика кількість підписників, інші умови. Тоді як в TikTok швидкість поширення контенту дуже велика, в десятки разів більша за інші соцмережі. І попри те, що розробники TikTok заявляють, що намагаються виявляти та видаляти шкідливий контент, за години він може охопити кілька мільйонів людей та зробити свою справу».
За словами Бєлоусова, росіяни мають величезний досвід у роботі з такими алгоритмами й просуванні потрібного їм контенту. А якщо є доступ до аудиторії, на яку вони можуть або хочуть впливати, то відповідно вони там це будуть робити.
«Скажімо в Словаччині, Румунії чи інших країнах. Приклад Румунії показав, що всього 25 тис. фейкових аккаунтів за невеликі для цієї сфери гроші можуть кардинально змінити картину президентських виборів».
На думку експерта універсального рішення цієї проблеми наразі немає, особливо якщо зважити на новий підхід соцмереж до модерування контенту, відмову компанії Meta використовувати фактчекерів тощо.
«Зсередини платформи можуть виявляти неприродню або скоординовану активність та впливати на неї. Але мільярдна аудиторія потребує великих ресурсів, щоб моніторити все в режимі реального часу».
В середині лютого у польському сегменті TikTok почалась кампанія, націлена на українців, які проживають у Польщі. Тоді мережу заполонили ролики, у яких стверджувалось, що в Словаччині з авто українських водіїв зривають номерні знаки нібито щоб змусити їх повернутись в Україну за видачею нових, де їх нібито очікують «військові комісари». Про це на своїй сторінці заявила одна з лідерок української громади в Польщі та громадської організації Stand with Ukraine foundation Наталка Панченко.
За її словами, ця маніпуляція швидко поширилася у соціальних мережах, її широко коментували в проросійських ефірах в TikTok, а згодом і в Facebook. Факти, які обговорювали в соцмережах, не підтвердились, однак після інформаційної кампанії за останні тижні в Польщі зафіксували десятки реальних випадків крадіжок українських номерних знаків та актів вандалізму проти українських авто.
Фейкові новини, які стосуються України та мають на меті зменшити рівень підтримки України у західних суспільствах, поширювались і в інших польських соцмережах. Основні теми — українські біженці та гуманітарна підтримка.
Прикладами таких матеріалів, за даними польської фактчекінгової організації Demagog стало нібито розміщення у одній із польських шкіл «правил для українських дітей» із забороною вихваляти український прапор або «продаж» карети швидкої допомоги, нібито переданої у якості гуманітарної підтримки містом Хойніце (Chojnice). У підсумку виявилось, що жодних правил у школах не вводили, а госпіталь польського міста не продавав і не передавав Україні транспортні засоби.
За словами Наталки Панченко, все відбувається на тлі популістської передвиборчої кампанії, в якій деякі кандидати вирішили зробити найбільшу національну спільноту країни «хлопчиком для биття».
«Останнім часом у польському інформаційному просторі дійсно активізувалися дезінформаційні кампанії, спрямовані на розпалювання ворожнечі між поляками та українцями. Основними наративами, які поширюються російською пропагандою, є тези про те, що українські біженці нібито не працюють, що вони причетні до зростання рівня злочинності в Польщі, а також що чоловіки, які мали б воювати на фронті, залишаються у Польщі», – каже Панченко.
У травні в Польщі мають відбутись президентські вибори, і, за словами активістки, деякі кандидати відкрито будують свою риторику на антиукраїнських гаслах. Це лише підсилює маніпуляції та вплив дезінформаційних атак.
«На жаль, останні дослідження показують, що значна частина польського суспільства піддається цим наративам, що свідчить про ефективність роботи російської пропаганди. Прикладом цього є інформаційна атака, яка зараз ведеться проти мене. Попри те, що авторитетні польські ЗМІ, які займаються фактчекінгом, спростовують фейки, через масове використання тролів, особливо в TikTok та на платформі X, російській пропаганді вдається створювати хибне враження. Люди часто не перевіряють інформацію, а споживають її через маніпулятивні заголовки та клікбейти, що лише посилює загальну дезорієнтацію в суспільстві».
Росія безумовно захоче впливати на майбутні вибори, вважає керівник групи аналізу зовнішніх загроз у Національному дослідницькому інституті NASK Міхал Марек (Michał Marek).
«Але в нашій ситуації, яка зараз є в Польщі, румунський сценарій є малоймовірний, їм не вдасться серйозно вплинути на ці вибори. Проросійські агенти можуть мати ефект, коли йдеться про парламентські вибори. Але ж говоримо про президентські вибори і тут я би не переоцінював їхні можливості впливу».
Що стосується передвиборчої кампанії, то частина кандидатів не гребують використовувати «українське питання» для активізації свого електорату. Передусім це представники ультраправих партій, як, наприклад, кандидат в президенти від ультраправої Konfederacja Korony Polskiej (KKP) Гжегож Браун (Grzegorz Braun) чи депутат від іншої ультраправої партії Konfederacja Wolność i Niepodległość Павел Усядек (Paweł Usiądek). Вони маніпулювали інформацією про українських біженців та нібито фінансування Польщею реконструкції музею головнокомандувача УПА Романа Шухевича.
Словацький уряд на службі у проросійських наративів
Українське питання стало ключовим і у риториці словацьких політиків, «альтернативних» медіа, які прийшли на зміну традиційним ЗМІ після повернення до влади прем’єр-міністра Роберта Фіцо та інтернет-тролів у соцмережах.
Минулорічне опитування у Словаччині показало, що більшість населення (71%) впевнені у впливі соціальних мереж на розвиток демократії у їх країні, переважно в негативному напрямку. Користувачі також відмітили негативний вплив соціальних мереж на інші сфери, які формують як особистість, так і імідж Словаччини. Та й довіра до ЗМІ серед словаків знизилась до найнижчого рівня (25%) за вісім років.
Серед основних тем: поширення наративу про «українських фашистів», дискредитація української армії та мобілізації, маніпуляції щодо українських біженців, поширення фейків про «українські» терористичні акти на території Словаччини та звинувачення України у підготовці державного перевороту в сусідній країні.
Ці наративи зробили своєю інформаційною стратегією і політики провладної коаліції на чолі з Робертом Фіцо, намагаючись відволікти населення своєї країни від внутрішніх проблем. Таким чином словацькі політики вирішили виростити для себе суперника зовні та спрямувати народну нелюбов на нього.
Фашизм та націоналістичні батальйони
«Ми всі говоримо про фашизм, нацизм, але мовчки терпимо той факт, що по Україні ходять підрозділи, які мають дуже чітке позначення, які пов’язані з рухами, які ми зараз вважаємо небезпечними та забороненими».
Попри те, що Україна обрала конструктивний спосіб спілкування зі Словаччиною після зміни уряду в 2023 році, цей вислів Роберта Фіцо у вересні 2024 року викликав розчарування та відповідну реакцію українського МЗС. Цей наратив Фіцо озвучив майже зі 100% потраплянням у висловлювання Владіміра Путіна ще з першого дня вторгнення в лютому 2022 року. От тільки український батальйон «Азов», який мав на увазі словацький прем’єр, давно зазнав реформувань, а самі «азовці» воюють у складі Національної гвардії України та ЗСУ.
Фейки про «українські» терористичні акти
В грудні 2024 року інформаційний простір Словаччини заполонила інформація про нібито наявність «українського сліду» в аварії на нафтопроводі «Дружба» у Польщі та ймовірність теракту на ділянках цього нафтопроводу у Словаччині та Угорщині.
Російські пропагандистські медіа, зіславшись на неперевірену інформацію одного з угорських видань про нібито вибух на нафтопроводі, підігріли цю тему настільки, що правоохоронні органи Словаччини офіційно звертались до Польщі щодо вірогідності терактів. До того міністр внутрішніх справ Словаччини Матуш Шутай Ешток вже заявляв про затримання організованої групи з українцем у своєму складі, яка нібито планувала вибухи на інфраструктурі «Дружби» у Словаччині.
Звинувачення України у підготовці державного перевороту в Словаччині
У січні 2025 року прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що опозиційні групи планують захоплення урядових будівель та повалення уряду, стверджуючи, що до країни прибула група експертів, які раніше брали участь у протестах в Україні та Грузії. Ці заяви були підхоплені проросійськими медіа та поширені в соціальних мережах, створюючи негативний образ України як дестабілізуючого фактора.
Оживлення наративу про штучність України
У січні 2025 року директор Служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Наришкін запропонував експертам російського історичного товариства спільно з істориками Польщі, Угорщини та Словаччини обговорити питання про права на українські землі. За його словами, ця дискусія повинна вестися з «історичної точки зору», щоб вивчити, які держави й народи мають історичні права на території України.
На відміну від Угорщини, словацькі політики коментатори досі не надто активно обговорювали територіальні претензії. Однак 28 грудня адвокат Мирослав Каменський (Miroslav Kamenský), який раніше балотувався від ультраправої партії «Республіка» на виборах до Європарламенту, на YouTube-каналі TVOTV заявив про ймовірні таємні домовленості між Путіним і Орбаном щодо належності Закарпаття. Та, за його словами, не вся територія Закарпатської області має належати угорцям.
Обговорення теми «штучності» утворення України та поділу її території між сусідніми державами із залученням представників європейських країн дозволяє Росії легітимізувати її в інформаційному просторі.
Цей наратив, до речі, активно підтримав ультраправий проросійський румунський політик Келін Джеорджеску. Він назвав Україну «вигаданою державою» і заявив, що її «неминуче» поділять між собою сусідні держави.
Зменшення підтримки та поділ території України від румунських ультраправих
Україна сьогодні не в топі громадського інтересу Румунії й не на перших шпальтах румунських ЗМІ. Це пов’язане з падінням зацікавленості українськими новинами та довготривалістю війни, а також з обмеженістю ресурсів румунських видань для висвітлення новин з-за кордону.
Зростанням інформаційного вакууму щодо України активно користуються румунські ультраправі політики у ході президентської кампанії. Один з основних наративів, який вони використовують для активізації своїх виборців — повернення кордонів «Великої Румунії». Начебто Румунія прагне повернути територію, яка належала їй до СРСР. І триваюча війна Росії проти України додає їм аргументів у цьому.
«Світ змінюється. Кордони будуть змінюватися. Більше того – якщо кордони зміняться, то де будемо ми?», – зазначив у січневому інтерв’ю кандидат в президенти Румунії Келін Джеорджеску.
Він зізнався, що хоче поділу України після того, як вона зазнає поразки від Росії. За його словами, в цьому випадку «Румунія отримає Північну Буковину, Буджак (південь Бессарабії), Північний Марамуреш».
«На сто відсотків, так і буде. Ну, у них немає іншого шляху! Дорога до чогось подібного неминуча. Україна – це вигадана держава. Це Українська Радянська Соціалістична Республіка!», – заявив Джорджеску.
Попри подальші запевнення, що його слова були «абсолютно теоретичною гіпотезою», озвучена теза цілком збігається із риторикою чи не найбільш радикальної українофобки у румунській політиці Діани Шошоаке, лідерки ультраправої партії «SOS Румунія». Ще у березні 2023 року вона подала до парламенту законопроєкт, який пропонував анексувати частину території України, мотивуючи це «історичною справедливістю».
Читай також 👇
Національні меншини та розкол території: як Кремль намагається розсварити Україну і Захід
Більш поміркований протягом останніх років лідер крайнього правого Альянсу за єдність румунів (AUR) Джордже Сіміон своєю чергою просував для аудиторії наратив про необхідність припинити надання військової допомоги Україні. При цьому політик зазначав, що такі заяви не роблять його проросійським.
Тобто очевидно, що Росія використовує тезу про втому Заходу від війни в Україні й намагається підірвати відчуття раціональності політики підтримки України. При цьому активно використовуються розбіжності в поглядах країн НАТО та ЄС, зокрема Словаччини та Угорщини, та посилення впливу ультраправих політичних сил. Серед основних тез, за даними Польського інституту міжнародних відносин (PISM), які використовує російська дезінформаційна машина, є послаблення віри в перемогу України, соціально-економічні проблеми в країнах ЄС, загроза ядерних ударів.
Інституції ЄС і НАТО, а також країни-члени мають підготуватися до посилення кампаній з дезінформації у зв’язку з низкою важливих для Європи виборів у 2025 році, зокрема у Німеччині, Румунії, Польщі, Молдові та Чехії.
Наприкінці січня 2025 року Франція, Німеччина та 10 інших країн Європейського Союзу вже закликали Європейську комісію використовувати свої повноваження відповідно до Закону про цифрові послуги для захисту чесності європейських виборів від іноземного втручання. Зокрема створити спеціальний орган ЄС для протидії маніпулюванню іноземною інформацією та втручанню. Головна пересторога — перед втручанням у виборчий процес Росії та Китаю.
Основні випадки впливу, які вже зафіксували на етапі підготовки до європейських виборів стосуються посилення ультраправих у Німеччині та відкрита агітація власника соцмережі Х (колишній Twitter) за партію AfD, вплив соцмережі TikTok, що належить китайській ByteDance, на результати виборів президента Румунії в листопаді 2024 року та вербування Росією людей для втручання у президентські вибори у Польщі.
За останній рік ми побачили наскільки ефективно ультраправі групи в країнах Європи використовують соцмережі, зокрема TikTok, для поширення дезінформації, паніки та ненависті. І як наративи, розповсюджувані в соцмережах, використовуються політиками для досягнення своїх цілей. Досвід Румунії демонструє, як легко поширювати шкідливий контент, не отримуючи за це штрафів чи іншого покарання. І попри відносну консервативність решти соціальних мереж на кшталт Facebook чи Instagram зміна ставлення Марка Цукерберга до верифікації інформації в його соцмережах також може призвести до посилення онлайн присутності шкідливих наративів. Як скористаються цим інструментом «мейнстрімні» політики, що працюють над «експансією» під гаслом «Зробити Європу знову великою» і чи зможе Європа цьому протидіяти покаже час.
