Ми прямуємо до Європи, бо ЄС – це зона без війни

Значна частина українців вважає, що наша країна – європейська. Вона була такою в минулому і є зараз. Не лише за історією, стандартами чи цінностями. Україна хоче належати до Європи з дуже практичних міркувань: сьогодні ЄС – це зона без війни. 

Насправді Європа в історії – один із тих континентів, де точилося найбільше воєн. Перша світова війна, Друга розпочалися не в Африці, Америці чи Азії, а саме в Європі. З тих пір стартував відлік оцього принципу «ніколи знову». Зараз ми не можемо собі уявити війну між Францією і Німеччиною, Німеччиною і Польщею. Ми можемо скаржитися щодо стану польсько-українських зв’язків, але також навряд чи можемо очікувати війну між Польщею та Україною – таку, яка точиться між росією та Україною. 

Якщо поглянути на історію Європи, то бачимо, що в ній багато насильства. Але є два важливі моменти. В довгостроковій перспективі європейський проєкт – це проєкт постійної емансипації, безупинного розвитку зі століття в століття. Європейці змогли забезпечити емансипацію певного класу, групи, нації. Це їм давалося не одразу. Фактично мова йде про рух в напрямку свободи. Як говорить Мілан Кундера: свобода – це втеча від несвободи. Європейці рухаються цим курсом. Українці так його і сприймають: як втечу до свободи. А остання передбачає відсутність насильства або його зменшення, принаймні неіснування зони війни. 

За якихось моментів історія може бути навіть отруйною і небезпечною, адже вона насичена війнами і конфліктами. Європейська спільнота створила цю зону без війни через існування консенсусу за замовчуванням, що історію не можна використовувати для формування політичних дебатів, лише інтелектуальних, для обговорення питання відповідальності, але не у військовій площині. 

Якщо подивитися на історію Європи, то там фактично немає кордонів. Всі вони дуже сумнівні, за винятком хіба острова Ісландія. Європейці не будуть торкатися цього питання в політичному дискурсі, бо воно провокує багато насильства. А Путін саме це і робить. Говорячи про Україну, він постійно намагається звертатися до історії. Очільник рф фактично легітимізує своє право на нашу країну не стільки через НАТО, скільки через те, що Україна нібито завжди була росією, починаючи з Х століття. А потім, як виявилося, її створив Ленін. Путін стверджує, що Крим – це росія. Але якщо подивитися на історію, то цей півострів треба взагалі віддати Греції. 

Чому ми хочемо до Європи? Бо це було б розширенням зони без війни. А це поняття базується не лише на добробуті та економічному розвитку. Має бути нова політично-інтелектуальна культура, фактично винайдена Робертом Шуманом, – культура примирення. Історію і минуле треба залишити в минулому. Ми прямуємо до Європи, бо хочемо мати кращі стандарти життя. Але найважливіша причина в тому, що ЄС – це зона без війни. І для нас це зараз особливо важливо в умовах повномасштабного російського вторгнення. 

Конспект з виступу Ярослава Грицака 
на форумі “Діалоги про Європу”

Запрошуємо прочитати також  авторські колонки для нашого видання.

* Матеріал підготовлено в рамках проєкту Re:Open Ukraine, що реалізується за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».