«Хочемо висловити нашу солідарність з Україною»: промова угорського науковця в Ужгороді

В Україні вперше від початку повномасштабного вторгнення росії відбувся академічний українсько-угорський науковий форум. Головною темою конференції, яку провели в Ужгороді, став україно-угорський діалог щодо історії Другої світової війни та Голокосту. Ціллю організаторів було налагодити діалог між угорськими та українськими дослідниками та створити умови для подальшої співпраці й реалізації спільних дослідницьких проєктів.

Публікуємо вступну промову науковця Дослідницького центру гуманітарних наук HUN-REN (Будапешт) доктора Томаша Шторка, у якій він засвідчив відмінність позиції як мінімум інтелектуальної частини угорського суспільства від позиції угорського уряду щодо війни в Україні.

***

Я був глибоко шокований, коли прочитав перші новини про військовий напад Росії на Україну. Як історик, який вивчав історію ХХ століття, я думав, що Європа більше ніколи не буде театром воєнних дій. Я не міг собі уявити, що військова сила розпочне повномасштабну війну проти свого мирного сусіда з метою повалення його уряду, ліквідації його демократичної політичної системи та пригнічення його народу. Ми із захопленням спостерігаємо за героїчною боротьбою українського народу проти агресора.

Більша частина світу рішуче засудила неспровоковану агресію і висловила свою солідарність з Україною. «Офіційна» Угорщина не висловила солідарності, попри те, що країна, яка зазнала нападу, є її сусідом.

Як голова підкомітету з історії Другої світової війни Угорської академії наук, я подумав, що ми мусимо організувати конференцію в охопленій війною Україні, щоб висловити нашу солідарність з Україною загалом і з нашими українськими колегами. Це бачення підтримали члени підкомітету, до якого входять провідні історики та інші інтелектуали.

Плануючи конференцію, я зрозумів, що ми насправді не знаємо українських істориків, не знаємо досліджень один одного. Саме тому для мене було великою честю відвідати конференцію Української асоціації юдаїки, яка відбулася у березні 2023 року у Львові. Андреа Пето, колишня голова підкомітету, була запрошена на конференцію, але вона відправила мене замість себе на зустріч з українськими колегами. Це було піднесене відчуття — сидіти у підвалі Центру міської історії у Львові разом з поляком та французом і трьома українськими колегами, двоє з яких — Уляна Кирчів та Віталій Чорноіваненко — були тут. Більшість учасників приєдналися до конференції онлайн. Серед них було двоє угорських науковців. Одна з них, Гелена Хугак, присутня тут, Андраш Сечені приєднається знову онлайн. Та конференція у Львові була до певної міри попередником цієї зустрічі.

Саме американський колега з Університету Теннессі Джон Свонсон, друг України та Ужгородського національного університету, став «батьком-засновником» цієї конференції. Знаючи про мій задум організувати конференцію, він познайомив мене з Павлом Худішем у березні цього року. Оскільки ми погодилися з важливістю конференції, ми почали організовувати її влітку.  Після кількох місяців напруженої нервової роботи ми тут.

Існування цієї конференції доводить, що незалежні громадські організації, групи небайдужих громадян, навіть окремі люди не безсилі. Якщо ми докладаємо максимум зусиль, якщо ми невпинно працюємо заради доброї мети, ми можемо її досягти.

Я хотів би подякувати тим, хто допоміг нам організувати цю конференцію. Насамперед хочу подякувати Угорській академії наук, яка надала фінансові ресурси. Також до організації конференції долучився угорський приватний донор.

З іншого боку, розчаровує те, що нас тут лише четверо. Тиждень тому сюди мали приїхати вісім угорських учасників. Деякі колеги сказали, що після авіанальоту, який обрушився на район Мукачева, їхні сім’ї не дозволять їм їхати в «зону бойових дій». Інший колега підхопив ковідний вірус. Мені шкода, що четверо угорців, які обіцяли приїхати, не приїхали особисто, але вони приєднаються до конференції онлайн.  Сподіваюся, ми зможемо продовжити змістовний діалог навіть за таких обставин. Основний фокус конференції — Голокост, який затьмарив обидва народи. Нові перспективи можуть допомогти нам поглянути на цю безпрецедентну подію в нашій історії. Ми зібралися тут, щоб вчитися один в одного і продовжувати роботу, яка починається зараз.

Бажаю вам цікавих, серйозних розмов і дискусій. Ще раз дякую вам за організацію цієї конференції. Ми хотіли б висловити нашу солідарність з вами і з усіма українськими науковцями, які продовжують свою дослідницьку роботу в дуже складних обставинах, у воєнний час. Ми з вами, ми з Україною.

доктор Томаш Шторк,
науковець Дослідницького центру гуманітарних наук HUN-REN (Будапешт)

Infopost.media
Фото: Галина Гичка, Павло Худіш