Інтеграція і консолідація українського суспільства – це вулиця з двостороннім рухом

Коли ми сьогодні плануємо вступити в існуючий клуб [ЄС], то, безумовно, існують певні критерії. І вони можуть бути навіть більш жорсткими, ніж до тих, хто вже є членами Європейського Союзу. Для європейської інтеграції України надзвичайно важливою є гармонізація відносин людей, які є складовою частиною нашого суспільства, незалежно від етнічного, мовного походження та інших речей. У нас є міжетнічні відносини, про які загалом, особливо на теренах Буковини, ніколи ніхто не чув, і етноетатичні відносини, тобто між етносом і державою. І всі питання, які виникали, з’являлися саме в цій галузі – не між етносами, а між етносом і державою. 

Новий Закон України «Про національні меншини (спільноти)» безумовно є більш позитивним, ніж попередній. В ньому, зокрема, прописана й заборона будь-якої дискримінації, запобігання примусовій асиміляції національних спільнот тощо, чого не було раніше. Чітко зазначено й те, що Україна має виконувати всі свої зобов’язання, які вона взяла щодо міжнародних конвенцій і договорів з питань національних меншин. 

На жаль, закон не вирішив питання освіти, яке є проблемою між етносами і державою.

Наголошую: тут питання не в міжетнічних, а в етноетатичних відносинах. З’явилося воно в 2017 році у зв’язку з прийняттям нового Закону України «Про освіту», який трохи порушив існуючий баланс. Зокрема в тому, що раніше національні меншини мали можливість отримати базову освіту – від початкової і до університетської – рідною мовою. Тепер це дещо змінилося.

Чому найгостріше на ці зміни реагували саме Угорщина і Румунія?

Хоча не лише вони, але й Польща, Болгарія, Молдова, Грузія тощо. Лише в етнічних румунів та угорців були школи, в яких викладали рідною мовою. В інших це відбувалося або в недільних школах, або на відповідних курсах. Тобто їм не було чого втрачати. Тож усе-таки відбулося певне звуження прав національних спільнот. Зараз робляться кроки щодо поновлення цього балансу. Наскільки вони успішні – поки рано судити, адже закон щодо освіти лишився той самий, хоча на той момент він був розкритикований, в тому числі й Венеційською комісією. 

Інший аспект стосується необхідності збільшення кількості уроків рідної мови національних спільнот у старших класах школи та викладання літератури, яка «випала» взагалі. А саме література формує ідентичність будь-якої людини. Мені здається, що ці речі можна було б вирішувати навіть на рівні відомчих інструкцій при певному позитивному ставленні до цього з боку Міністерства освіти. Але щоб так сталося, потрібен діалог. 

Впевнений, це має відбутися, особливо в контексті нашого потенційного вступу до Європейського Союзу. І з кожним кроком ми будемо все більше наближатися до цього. Вступ до ЄС означає, що нас прийняли в університет, але для отримання диплому треба засукувати рукава і працювати. 

Також важливо пам’ятати, що інтеграція і консолідація українського суспільства – це вулиця з двостороннім рухом.

І обидві сторони мають бути коректними, ініціативними, конструктивними. Адже якщо не будувати сім’ю на довірі та інших важливих речах, то вийде, що люди просто в шлюбі. Але я думаю, що ми вже доросли до того рівня, коли будемо сім’єю, незалежно від того, до якого етносу себе зараховуємо і ким себе ідентифікуємо за етнічною ознакою. Ми є громадянами України і маємо робити все для того, щоби, по-перше, наша країна вижила, а по-друге, – процвітала. Це наша спільна домівка, тож мусимо спільно підкладати свої плечі й робити все можливе.

Сергій Гакман
для Infopost.media
титульне фото: БФ “Суспільні ресурси та ініціативи”

Рекомендуємо прочитати авторські колонки інших авторів для нашого видання

* Цей текст є авторською колонкою, відтак у ньому представлені, перш за все, думки автора матеріалу, які можуть не збігатися з позицією редакції InfoPost. Ми публікуємо авторські колонки, насамперед, заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу публічного діалогу. Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам на editor.infopost@gmail.com

** Матеріал підготовлено в рамках проєкту Re:Open Ukraine, що реалізується за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».