Газовий шантаж: як Путін штовхає Молдову до ЄС

У розпал російського вторгнення в Україну та нафтогазового шантажу Кремлем Європи, Молдова намагається вийти із майже повної залежності від російського газу.

Протягом десятиліть Кишинів підтримував тісні зв’язки із Москвою і отримував вигоду від дешевого імпорту газу. Останніми роками ці відносини погіршилися, рахунки зросли, і Молдова опинилась у борговій пастці, що загрожує як її економічній, так і політичній стабільності.

Оскільки Москва блокує експорт енергоносіїв до країн, які, як стверджує, проводять “недружню” зовнішню політику, багато хто побоюється, що Молдова може зіткнутися з припиненням газопостачання.

“Можна сказати, що Росія готова використовувати енергетичну залежність у зв’язку з загрозами, які вона сприймає із Заходу”, – сказала Олівія Лазард, науковець з Carnegie Europe. – “Питання в тому, як це відбувається в Молдові і чи може це мати негативні наслідки [для Росії] у довгостроковій перспективі”.

Президент Молдови Майя Санду наполегливо домагається прискорення повороту країни до Європи. У березні країна, яка має угоду про асоціацію з ЄС, офіційно подала заявку на членство в ЄС і синхронізувала свою електричну мережу з блоком.

“Ми належимо до ЄС”, – сказала вона депутатам Європарламенту у травні.

Країні знадобиться велика допомога з боку Брюсселя, що вона також визнала у своїй промові.

“Соціально-економічна ситуація складна. Різке зростання цін на енергоносії є основною причиною історичного сплеску інфляції — 27 відсотків”.

Тим часом Молдова готується до впливу — і бореться за поставки альтернативного палива.

“Криза, яку ми маємо, робить нас розумнішими”, – сказав Вячеслав Іоніце, економіст і колишній депутат Молдови. – “Але чому жоден уряд, жоден політик не шукав альтернатив до цього часу, коли російський газ не давав нам жодної переваги?”

Під тиском

Повна залежність Молдови від російського газу частково є результатом тривалого конфлікту, який розколов країну.

З моменту розпаду Радянського Союзу сепаратистський регіон Придністров’я був керованим незалежно від Кишинева. Тут базується близько 1500 російських військових у рамках миротворчої угоди, на якій наполягає Москва.

“За угодою Молдови із російським державним постачальником газу “Газпромом”, вони качають поставки і не поспішають з оплатою, доки газу також дозволено надходити до Придністров’я”, — сказав Ігор Мунтяну, директор Інституту розвитку та соціального розвитку в Кишиневі.

За словами Мунтяну, Придністров’я є домом для великих виробничих і промислових комплексів, багатьма з яких керують близькі до Кремля олігархи.

Це означає, що він споживає непропорційну кількість енергії щодо свого населення. Середнє річне споживання газу в Молдові становить близько 3 мільярдів кубометрів, а на Придністров’я припадає близько 1,6 мільярда кубометрів, незважаючи на те, що в ньому є лише п’ята частина населення країни. Кишиневу доводиться оплачувати весь рахунок.

Раніше Москва поблажливо ставилась до платежів. Ця домовленість допомогла економіці Молдови залишатися на плаву. Однак останніми роками відносини з Росією почали псуватися, а напад на Україну активізував спроби позбутися залежності від російських енергоносіїв.

“До 2005 року ми купували російський газ за ціною в два-три рази нижчою за ринкову”, – каже Вячеслав Іоніце. – “Але ця ціна зросла, оскільки Молдова прагне до європейської інтеграції. Вони [Росія] покарали нас, змусивши платити все більше і більше”.

У квітні газовий монополіст “Газпром” передав Кишиневу рахунок на 1110 євро за 1000 кубометрів газу, що ( у березні вартість становила лише 509 євро. А у порівнянні з квітнем минулого року, за словами Іоніце, ціна зросла у 10 разів.

Згідно з умовами нового контракту, підписаного в жовтні, сума заборгованості базується на коливанні спотової ціни на газ і нафту, а не на попередніх довгострокових фіксованих тарифах.

“Газпром” неодноразово погрожував перекрити крани в рамках спору про 676 мільйонів євро несплачених боргів за минулі поставки. Уряд Санду заперечує розмір заборгованості, а “Газпром” відхилив запити Молдови на проведення зовнішнього аудиту.

Стратегія виходу

Серед альтернатив, які розглядаються урядом Санду, є новий 120-кілометровий газопровід, що з’єднує Кишинів з румунським містом Ясси. Газопровід здатний транспортувати до 1,5 млрд кубометрів газу — більше третини пікових потреб Молдови.

Будівництво було завершено минулого літа, але враховуючи контракт Молдови з “Газпромом”, запуск потоку газу по новому трубопроводу не вважався пріоритетом. Тепер у Бухаресті кажуть, що це терміново, хоча ціни ще не обговорюються.

Мунтяну оптимістично налаштований, що угоду можна укласти. Але залишається відкритим питання, чи буде Румунія такою ж поблажливою, як і “Газпром”, дозволяючи країні, якій не вистачає грошей, набирати борги. І чи захочуть західні країни втрутитися, щоб допомогти з розрахунками.

У грудні Брюссель виділив 60 мільйонів євро, щоб допомогти Молдові впоратися зі зростанням витрат на паливо. Минулого тижня ЄС прийняв Зовнішню енергетичну стратегію, яка обіцяє подальшу підтримку Молдови. Блок також допоміг Румунії збільшити ємність сховищ газу з 3 мільярдів мільярдів кубометрів до 4 мільярдів кубометрів, а це означає, що вона буде краще оснащена для задоволення потреб Молдови.

“Тепер у ЄС є розуміння того, що не буде енергетичної безпеки, яка могла б утримувати ситуацію, без активної співпраці з партнерами в безпосередній близькості”, – каже Олівія Лазард, науковець з Carnegie Europe.

Оскільки Санду продовжує шукати підтримки для повороту на Захід, Кремль, схоже, переоцінив свою здатність використовувати експорт енергоносіїв, щоб утримати колишню радянську республіку в своїй орбіті.

“Є одна людина, яка заслуговує на всі медалі за те, що вивела Молдову на шлях європейської інтеграції”, — сказав Вячеслав Іоніце, — “і це Володимир Путін”.

Варто додати, що країни Європи намагаються знайти альтернативні джереда поставок енергоносіїв та власного видобутку.

Так, наприклад, Словаччина матиме з’єднану газову мережу з Польщею. Роботи знаходяться на завершальній стадії перед початком пробної експлуатації. Румунські сенатори на початку травня ухвалили законопроект, який сприятиме видобутку газу в Чорному морі.

InfoPost.Media за матеріалами Politico

Фото з відкритих джерел

Що таке Infopost.Media?

Це суспільно-політичне видання, яке розповідає українській аудиторії про національні меншини, а їм – про сучасну Україну. Ціль Infopost.Media – посилити національний діалог та згуртованість, протидіяти дезінформації та маніпуляціям, а також повернути Україну в її рідний дім – вільну спільну мультикультурну Європу.