«Дружба» під ударом: чи має Угорщина шляхи виходу з нафтової залежності від Росії

Серпень 2025 року ознаменувався руйнуванням російської нафтової інфраструктури, включаючи перекачувальні вузли трубопроводу «Дружба», що забезпечує поставки російської нафти до європейських країн. Хоча основною метою цих операцій є зменшення російських доходів та поглиблення дефіциту пального в РФ, очевидно, виведення з ладу нафтопроводу є додатковим аргументом для Угорщини.

Зважаючи на кількість та характер ушкоджень ділянок «Дружби» на території Росії, варто серйозно готуватися до того, що він може бути виведений з ладу на тривалий період, залишивши Дунайський натопереробний завод в Угорщині та Slovnaft у словацькій Братиславі без російської нафти марки Urals. Однак, попри гучну риторику угорського уряду, ключова угорська енергетична компанія MOL, ймовірно, готувалась до такого сценарію. Цікаві деталі щодо енергетичної (не)залежності Угорщини від російських нафтопродуктів дослідили журналісти угорського видання G7.

Російські атаки по енергоінфраструктурі України в тиждень мирних переговорів

«Можливі наслідки є серйозними та продовжують погіршуватися. Вже не є неможливим те, що українські спецпідрозділи атакуватимуть російські трубопроводи на російській території», – написав у своєму експрес-аналізі Іліан Василев, колишній болгарський посол у Москві, після того, як 6 серпня російські сили здійснили цілеспрямовану ракетну атаку на газовимірювальну станцію поблизу Одеси.

Атаки на енергетичну інфраструктуру зовсім не є новиною в російсько-українській війні. У російській стратегії з різними цілями від початку конфлікту важливу роль відіграє захоплення газових та електроенергетичних об’єктів і мереж або, за неможливості цього, їх систематичне руйнування. Особливо запам’яталися бої навколо Запорізької АЕС у серпні 2022 року, але неодноразово атакувалися також газовидобувні підрозділи та теплові електростанції. Торік з Росії було запущено десятки масштабних атак на українську енергетичну інфраструктуру. Траплялося, що одночасно випускали понад 200 ракет і дронів по таких цілях, внаслідок чого 8 мільйонів домогосподарств залишалися без електроенергії.

Новизна серпневої атаки РФ по українським енергетичним об’єктам полягала в тому, що росіяни взяли на приціл інфраструктуру, яка не транспортує російський газ, а саме дозволяє Україні отримувати енергоносії з інших джерел. Атакована станція є точкою входу в країну для газу, що надходить з Туреччини та Греції через Болгарію та Румунію.

Цим росіяни перетнули власні умовні червоні лінії. Адже раніше існувала своєрідна мовчазна домовленість про те, що сторони не обстрілюють міжнародну інфраструктуру, і Москва регулярно кваліфікувала такі атаки як терористичні акти.

Майже через тиждень після атаки по одеській газовимірювальній станції з’явилось перше повідомлення про те, що українські дрони вразили нафтоперекачувальну станцію Унеча нафтопроводу «Дружба» на території Росії. Це той самий трубопровід, через який нафтопереробні заводи MOL в Угорщині та Словаччині також отримують російську нафту.

За першою атакою протягом 10 днів послідували ще дві подібні військові операції – одна в тому ж місці, інша біля Нікольського. І якщо перші вибухи ще не спричинили перебоїв у поставках, то наступні дві атаки вже так. 22 серпня міністр закордонних справ Угорщини Пийтер Сіярто написав у своєму пості на Facebook, що відновлення транзиту триватиме щонайменше п’ять днів, доти російська нафта не надходитиме до Угорщини.

При цьому Україна зовсім не робила таємниці з атак, навпаки – цілком відкрито визнала, що підрозділи Збройні сила атакують вузли трубопроводу для виведення їх з ладу. Навіть відбувся обмін заявами на рівні міністрів закордонних справ, що раніше, принаймні з українського боку, не було характерним.

Угорщина не на першому місці

Хоча з угорської урядової комунікації, що вписується в антиукраїнський наратив останніх місяців, випливає, що Київ навмисно загрожує угорським поставкам, насправді справа не в цьому. Атаками Україна намагається ще більше поглибити зростаючий російський дефіцит пального та унеможливити російський експорт сирої нафти морським шляхом.

Сили оборони України вже протягом кількох тижнів безперервно обстрілюють російські нафтопереробні заводи. Це призвело до того, що Росія може виробляти значно менше дизельного пального та бензину, ніж раніше. Ціни на пальне в РФ значно зросли, і з’являється все більше відео про черги автомобілів біля російських заправок.

Дефіцит не зменшився навіть після того, як російський уряд заборонив експорт бензину для врегулювання кризи. Одним із рішень для подолання ситуації було б нарощування імпорту пального з Білорусі. Атаками на «Дружбу» були спрямовані на послаблення і цього напряму. Адже цей трубопровід постачає нафту не лише до Угорщини та Словаччини, але й до білоруських нафтопереробних заводів. Оскільки їх неможливо вивести з ладу, українські військові намагалися припинити їх постачання, схоже, з принаймні частковим успіхом.

Атака на Унєчу важлива не лише через білоруські нафтопереробні заводи. Через цю точку також проходить нафта, яку потім завантажують у танкери в північноросійському порту та продають на зовнішніх ринках, що приносить доходи російській державі. Саме тому перерізання цього шляху принаймні настільки ж важливе для України, як і поглиблення російської кризи з пальним.

Те, що тим часом припинилися також поставки до Угорщини, стало тільки побічним ефектом. Проте для України це стало додатковим аргументом в діалозі із угорським урядом. Крім обміну гострими заявами українського та угорського міністрів, це підкреслила і цитата президента України Володимира Зеленського: «Ми завжди підтримували дружбу між Україною та Угорщиною. Тепер існування цієї дружби залежить від Угорщини».

Чи справді Угорщина не має альтернативи російській нафті?

Попри те, що для України зупинка поставок нафти з Росії до Угорщини через «Дружбу» є побічним результатом, для Угорщини введення з ладу нафтопроводу стало серйозним ударом. Адже Дунайський нафтопереробний завод MOL перестав отримувати нафту звідти, звідки протягом останніх десятиліть надходила дуже велика частка сировини. З коментарів угорських політиків, зокрема Пийтера Сіярто, можна уявити закриті угорські автозаправки та покинуті через відсутність бензину автомобілі на узбіччях.  Однак все не так трагічно, як здається з його дописів.

Насправді Угорщина завжди мала альтернативні шляхи доставки енергоресурсів для забезпечення роботи заводів MOL. Одним з таких є нафтопровід «Адрія», через який можна транспортувати нафту до Угорщини з боку Хорватії. Про це заявляв і генеральний директор MOL. Жолт Ернаді, зазначивши: «те, що у нас тут був нафтопровід «Адрія», означало, що ми завжди купували найдешевшу нафту з Росії, бо знали, що в будь-який момент можемо привезти альтернативу».

Водночас у MOL зазвичай наводили два аргументи на користь збереження і навіть збільшення російського імпорту нафти:

• пропускна здатність «Адрії» недостатня для того, щоб повністю забезпечити як словацькі, так і угорські нафтопереробні заводи;
• нафта, що надходить через «Адрію», була б зовсім іншого типу, ніж російська, тоді як нафтопереробні заводи MOL налаштовані на нафту марки Urals.

Щодо першого аргументу, пропускна здатність нафтопроводу «Адрія» справді є давнім предметом суперечок між хорватською компанією-оператором та MOL. Угорська компанія постійно стверджує, що не зможе привезти достатньо нафти з півдня, що хорвати завжди спростовують. Хорватська компанія торік влітку у своєму повідомленні у відповідь на заяву Сіярто зазначила, що в лютому 2023 року разом із представниками групи MOL вони протестували пропускну здатність трубопроводу на ділянці, що веде до угорського кордону. Сторони встановили, що ним можна транспортувати 1,2 млн тонн сирої нафти на місяць. За даними компанії, це може повністю покрити потреби нафтопереробних заводів MOL.

Проте в частині претензій MOL теж є підгрунтя, адже «Адрія» досі ніколи не працювала на повну потужність.

Щодо іншого аргументу, то між окремими типами нафти справді можуть бути серйозні відмінності, і нафтопереробні заводи MOL дійсно були оптимізовані під російську нафту. Однак це зовсім не означає, що вони не змогли б переробляти іншу сировину. Більше того, раніше вони вже переробляли такі. У 80-х роках, наприклад, Дунайський нафтопереробний завод в Угорщині працював з великими кількостями угорської нафти, а частина «морської» нафти через Адріатику також надходила заводів MOL протягом останніх років.

Важливо й те, що нафтопереробні заводи зазвичай не використовують виключно один вид нафти. Навпаки, сировину постійно змінюють відповідно до ринкової ситуації та сезонності й потреби в кінцевому продукті переробки.

MOL досі справді працював не зовсім так, адже протягом останніх десятиліть російська нафта надходила виключно через «Дружбу» й процеси будувались так, аби максимально ефективно використовувати цю сировину. Однак це зовсім не означає, що MOL не зміг би перейти на характерні для інших нафтопереробних заводів виробничі процеси. Ба більше – гендиректор компанії Жолт Ернаді сам заявляв, що компанія постійно зважує, яку нафту з точки зору бізнесу варто купувати та переробляти, хоча в більшості випадків й обирає російський Urals. Тобто MOL з початку війни підготувався, щоб у разі потреби могти підтримувати роботу й без російської нафти, однак не афішував це вголос.

Що важливо ще: навіть після пошкодження російської ділянки «Дружби», її українська частина цілком придатна для транспортування, і MOL має плани на цей маршрут. У липні один із керівників угорської компанії заявив, що хотіли б використовувати чорноморське з’єднання з нафтопроводом «Дружба» всередині України, через яке таким чином водночас із російською могла б надходити до Угорщини будь-яка інша нафта.

Підсумовуючи — виведення з ладу російської частини нафтопроводу «Дружба» все ж  несе матеріальну загрозу для MOL та угорського державного бюджету і, як наслідок, для правлячої партії. Адже десятки років компанія заробляла на різниці в цінах між російською та європейською нафтою, а угорський уряд міг наповнювати державну скарбницю спеціальними податками в нафтопереробній галузі. Це в свою чергу давало уряду швидкі ресурси для передвиборчого популізму. Яскравий приклад останнього — виборча кампанія 2022 року, коли уряд Орбана на майже пів року заморозив ціни на пальне, бо міг собі це дозволити.

За інформацією компанії, у MOL наразі немає довгострокового плану стійкого постачання енергоресурсів та збереження прийнятних цін на пальне без функціонування всієї трубопровідної мережі, включно з «Дружбою» та «Адрія».

Infopost.Media
Титульне фото: Zoltán Máthé / MTI