fbpx
25 Січня, 2025

Центральна Європа: інше дзеркало для України

Центральна Європа: інше дзеркало для України

Чому польське суспільство через більш ніж три десятиріччя після краху комунізму залишається практично таким же розділеним, як у перші десятиріччя довоєнної Польщі? Як це взагалі могло відродитися у нових умовах?

Чому на румунських президентських виборах несподівано переміг проросійський кандидат, який робив собі кампанію виключно у Tik-Tok?

Як сталося, що словаки знову привели до влади людину, яку звинувачували у стосунках з італійською мафією і навіть у причетності до смерті журналіста?

Чому в Угорщині панує майже однопартійний режим, який не приховує свого негативного ставлення до Євросоюзу і шукає звʼязків із Путіним?

Чому Болгарія майже позбулася можливості сформувати стабільний уряд?

В Україні мало хто цікавиться цими питаннями, а варто було б – адже мова йде про країни, які вже пройшли весь той шлях, який ми тільки маємо пройти. Стали членами ЄС і НАТО. І це не вберегло їх ані від політичних криз, ані від поділів у суспільстві, ані від засилля популістів, ані від корупції – ну просто ні від чого!

Звісно, для того, щоб відповісти на кожне з питань, яке я задав, потрібна окрема стаття, а може й монографія. 

 

Але не будемо забувати, що українське суспільство досі живе у парадигмі, що як тільки ми виконаємо вимоги ЄС, будемо відповідати стандартам НАТО, створимо ще десяток антикорупційних інституцій – відразу ж заживемо як на Заході. А як на Заході – це де і як?

 

Все це тому, що ми досі сприймаємо себе як частину пострадянського світу, а не центральноєвропейського. Я не скажу, що пересічний читач добре знається на особливостях російської, білоруської, грузинської чи вірменської політики — але він підсвідомо порівнює процеси у власній країні й у колишніх радянських республіках. Він бачить, що у порівнянні з колишніми сусідами по СРСР ми виглядаємо не так вже й погано — особливо якщо мова йде про Росію чи Білорусь. Але це порівняння все одно залишає Україну поза західним світом й пояснює всі наші проблеми: ми ще не Захід. А от коли ми станемо Заходом…

А коли ми станемо Заходом – якщо станемо, звісно – ми почнемо хворіти іншими хворобами. Ну це ж логічно: коли доросла людина підхоплює класичну «краснуху», вона хворіє зовсім інакше, ніж дитина. І тому, здається, прийшов час вивчати хвороби дорослих.

 

Читай також 👇
«Захисник» і руйнівник. Колонка Віталія Портникова

 

Після початку великої війни ми більше не частина пострадянського простору і з політичної, і з економічної, і з цивілізаційної точки зору. Припинився газовий транзит, скоро припиниться транзит нафти, згодом з вулиць наших міст назавжди зникне чужа мова. 

З колишніх радянських республік ми будемо спілкуватися й цікавитися тільки тими, кому, як і нам, пощастить залишити пострадянський світ. Ті, хто залишаться поруч з Росією, будуть сприйматися нами без цікавості. Бо їхній досвід для нас особливого значення мати не буде – це для них особливе значення буде мати наш, якщо вони наважаться втекти.

 

А для нас особливого значення набуває досвід тих, хто вже пройшов дистанцію  – але точно не те що не опинився в раю, але навіть до чистилища не добрався. 

 

Тобто нам потрібно навчитися ходити колами і зрозуміти, як скоротити шлях. Тим більше, що багаторічний досвід сусідів дає нам такі можливості.

Отже, якщо ми хочемо стати частиною Центральної Європи, нам потрібно усвідомити, як живе Центральна Європа і в чому її проблеми. Нам потрібно цікавитися Центральною Європою. 

Нам потрібно перестати підсвідомо порівнювати себе з Грузією і навчитися свідомо порівнювати себе з Румунією і Словаччиною – тоді принаймні ми зрозуміємо, який непростий на нас чекає шлях і перестанемо жити в наших улюблених ілюзіях. 

Життя залишиться непростим, але воно буде докорінно відрізнятися від радянського і пострадянського.

Відрізнятися розвитком.

 

Віталій Портников, спеціально для Infopost.Media

 

Рекомендуємо прочитати інші авторські колонки Віталія Портникова для нашого видання

* Текст є авторською колонкою, відтак у ньому представлені, перш за все, думки автора матеріалу, які можуть не збігатися з позицією редакції InfoPost. Ми публікуємо авторські колонки насамперед заради дискусії на важливі теми, бо віримо в силу публічного діалогу. Якщо ви маєте бажання написати для нас авторську колонку, напишіть нам на editor.infopost@gmail.com

** Матеріал підготовлено в рамках проєкту Re:Open Ukraine, що реалізується за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Group 141

Коментарі