Як Південна Бессарабія замість моста України в Європу перетворюється в ізоляцію: пояснює українська болгарка Тетяна Станєва
04 Січня, 2026
Олександр Кочурка народився у селі Берестя Новоселицької громади Чернівецької області, що за близько 20 км від кордону з Румунією.
Ще з дитинства Олександр цікавився своєю ідентичністю та її місцем у міждержавних зв’язках між Україною та Румунією. Сьогодні він навчається паралельно у двох університетах – на спеціальності «Політологія» в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка та «Регіональний розвиток і просторове планування» на географічному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Нам Олександр розповів про власний шлях до української мови, досвід життя між двома культурами та створення молодіжної організації «Конкордія Буковина», а також пояснив, як румуномовна й україномовна молодь може знаходити спільну мову, чому нацспільноти важливі для євроінтеграції України та як руйнувати поширені стереотипи.
Від мультфільмів до ЗНО: досвід вивчення української мови
Олександр Кочурка згадує, що його шлях до української мови почався ще з дитячих років. У родині розмовляли румунською, але завдяки телебаченню він почав розуміти українську:
«Коли показували мультсеріали українською, я дуже легко вловлював суть і слова. Тож коли прийшов до школи, вже мав певну базу».
За словами Олександра, адаптація у школі відбулася швидко. Він підкреслює, що не поділяє поширений стереотип, ніби випускники румуномовних шкіл не знають української.
«Є окремі випадки, але не більшість. Ті, хто вступають до українських вишів, уже володіють державною мовою і швидко підтягують її в процесі навчання. Ще спостерігаю цікаву тенденцію: діти з румуномовних шкіл зазвичай спілкуються літературною мовою. А от я, до прикладу, вже сім років проживаю в Чернівцях, моє середовище – виключно україномовне, і бачу, що говорю вже певним діалектом, а не літературною мовою».
Особливу роль у мовному становленні засновника «Конкордія Буковина» відіграла мама, Кочурка Жанна Мірчівна, яка викладала в школі українську мову.
«Але не було такого, що лише я маю знати цей предмет, бо я її син. Всі мали знати – і знали», – ділиться Олександр.
Найважчим для нього виявився правопис.
«З розмовною мовою проблем майже не було, а ось до письма треба було звикати. Але ЗНО я склав і почуваюся зараз досить впевнено».
Олександр переконує з власного досвіду, що головний спосіб швидко опанувати українську – це практика.
«Найлегше її вчити, спілкуючись із носіями. Це ключ до будь-якої мови: спочатку слухаєш, потім починаєш розуміти, а згодом і сам говориш».
Навчання в школі для нього відбувалося румунською, з обов’язковими уроками української мови, літератури й історії України. Перехід на українську в коледжі пройшов без труднощів.
«Єдине, що викликало питання, – це термінологія з математики. Але я б не сказав, що це якась критична проблема».
Як румуно- та україномовна молодь Буковини шукає спільну мову
Під час навчання в університеті, на третьому курсі (2020-2021 рр.), в Олександра зʼявилася ідея створити молодіжний гурток. Йшлося про простір, де би зустрічалися й спілкувалися молоді етнічні румуни та українці.
«Ми могли б обмінюватися думками, ідеями, поглядами й водночас формувати нове бачення та плани на майбутнє».
Олександр згадує, що після вступу до Педагогічного фахового коледжу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича познайомився з багатьма активними громадянами та письменниками, більшість із яких були етнічними румунами. Саме тоді він зауважив: серед них практично немає молоді. Це наштовхнуло на думку, що потрібна ініціатива, яка об’єднувала б молодих людей і допомагала б їм налагоджувати контакти як усередині громади, так і з українським суспільством та державними структурами.
Назву організації – «Конкордія Буковина» – обрав невипадково.
«Конкордія» в перекладі з латини означає «злагода», – додає Олександр. – Саме це слово символізує місію організації – злагоду між громадянами України, незалежно від їхньої національності».
Організація офіційно заснована у 2025 році. Ідея визрівала давно, але спочатку бракувало часу й досвіду. Коли ж Олександр Кочурка наближався до завершення університетського навчання, то відчув, що настав час діяти.
Разом з Олександром «Конкордію Буковина» розвиває також Андріана Фарбатюк. Протягом 2025 року ГО провела серію міжетнічних діалогів, спрямованих на виявлення ключових викликів для молоді та посилення згуртованості між румуномовними й україномовними студентами. Один із таких заходів був присвячений обговоренню стереотипів, взаємного сприйняття та впливу дезінформації на міжетнічні взаємини. Це дало можливість чесно поговорити про упередження та з’ясувати, що цікавить українців в етнічних румунах і навпаки.
За словами Олександра Кочурки, результати діалогу показали, що молоді часто бракує майданчиків для безпосереднього контакту та відвертої розмови. Саме такі зустрічі, переконаний він, допомагають ширше подивитися одне на одного й формують простір для змістовного спілкування між представниками різних громад Буковини.
Мета «Конкордії Буковина» – зберегти культуру й налагодити порозуміння між людьми
Визначаючи ключові завдання для своєї організації, Олександр Кочурка насамперед називає збереження традицій, культури та мови румунської національної спільноти. Не менш важливою він вважає комунікацію з українським суспільством – показати, що етнічні румуни є такими ж громадянами України, з тими ж правами та обов’язками.
За словами засновника «Конкордії», це підтверджується й участю етнічних румунів у захисті країни.
«Ми не є якоюсь окремою кастою. Урешті-решт, ми такі ж корінні жителі, як і українці. Ми не з’явилися тут пізніше і не прийшли як колонізатори, а жили пліч-о-пліч і хочемо, щоб так було й надалі», – підкреслює Олександр.
Він визнає, що іноді стикається з упередженими реакціями щодо етнічних румунів. Наприклад, коли в новинах з’являється інформація про підписання меморандумів між Чернівецькою ОВА та румунським повітом Сучава чи про візити закордонних міністрів, у коментарях можна прочитати припущення, що «нас продали Румунії» або ще якісь безпідставні звинувачення.
«Це неправильно, – додає Олександр. – Ми нічого не вимагаємо понад те, що вже прописано в Конституції. Ми так само, як і будь-який українець, хочемо, щоб Україна була членом європейської сім’ї, з її ідеалами та цінностями».
Що треба знати українцям про етнічних румунів?
Олександр Кочурка пояснює, що етнічні румуни в Україні часто зіштовхуються зі стереотипами щодо себе. Перш за все, існує поширене уявлення, що представники цієї спільноти займаються контрабандою. За його словами, на території Чернівецької області проживає близько 20% румуномовного населення, тобто приблизно 200 тисяч осіб за переписом 2001 року, який наразі є єдиною офіційною статистикою.
«Я дуже сумніваюсь, – говорить засновник «Конкордії», – що буквально всі 200 тисяч людей – це контрабандисти, бандити, нахлібники тощо».
Редакційне пояснення: За даними перепису 2001 року, в області проживало 114,6 тис. румунів і 67,2 тис. молдован.
Крім того, Кочурка зауважує, що під час великої війни побутує стереотип, ніби українців мобілізують, а етнічних румунів «не чіпають». Він підкреслює: всі етнічні румуни, що проживають на території України, мають українське громадянство, ті самі обов’язки та користуються такими ж правами.
Ще один стереотип стосується інтелектуальних чи особистісних якостей: буцімто румуни «не такі розумні» або «не такі хитрі». На думку Кочурки, такі уявлення виникають через брак досвіду спілкування з представниками національних спільнот.
«Люди, – додає Олександр, – які не мали тісного контакту з етнічними румунами, часто сприймають їх як чужих, які незрозуміло навіщо прийшли сюди і чого хочуть».
Олександр Кочурка підкреслює, що румунська спільнота Буковини дуже гостинна і відкрита до спілкування з тими, хто налаштований на діалог. Він зазначає, що румуни не є «прибульцями» чи «сепаратистами», як іноді їх називають.
«Ми такі ж громадяни України зі своєю мовою, культурою, традиціями та ідентичністю, які сповідують в основному ті самі вірування і гуманістичні ідеали миру, любові та підтримки і маємо ті ж бажання», – пояснює Олександр.
За його словами, це включає прагнення до членства в ЄС, безпеки, стабільного заробітку та гарантій хорошого життя.
Кочурка вважає, що україномовна молодь має частіше бачити і чути представників румунської громади поруч із собою.
«Вони слухають ту саму музику, – додає засновник «Конкордії», – цікавляться тими ж темами. А те, що мають іншу мову і традиції, ніяк не робить їх менш достойними громадянами України».
Те, що молодь прагне кращого життя за кордоном, свідчить про недопрацювання на місцях
Олександр Кочурка зізнається: виїжджати за кордон він не планує.
«По-перше, – додає засновник «Конкордії», – в мене такої можливості немає. Це знову стереотип про етнічних румунів, які мають подвійне громадянство. В мене такого немає. Вважаю, що більше 50% етнічних румунів Чернівецької області не мають румунського громадянства, хоча існує так звана голосна меншість, яку всі бачать».
Основною причиною свого рішення залишитися в Україні Олександр називає прагнення реалізовувати себе в Україні. Він зізнається, що хотів би побачити Європу, відвідати Париж, Франкфурт, Лондон, Барселону, а також Брашов і Бухарест, але через бойові дії та закриті кордони це наразі неможливо. Хоча рано чи пізно ситуація зміниться.
«Все одно я не планую переїжджати, – додає Олександр, – а хочу залишитися тут».
Кочурка наголошує, що велика частина молоді тягнеться за кордон у пошуках кращого життя, і це відображає певні недопрацювання на місцях.
«Україна насправді, – вважає засновник «Конкордії», – дуже перспективна країна. У нас багато можливостей, але проблема в тому, що молодь їх не бачить або їх не допускають. Багато хто вважає, що всі місця, де можна було щось зробити і заробити грошей, вже зайняті. А ті, що залишились, абсолютно безперспективні. Хоча я впевнений: наше сонце тільки починає сходити».
Чому національні спільноти важливі для вступу України в ЄС?
Олександр Кочурка наголошує, що тема національних спільнот є не просто важливою, а однією з ключових для успішного вступу України до ЄС. Він зазначає, що нині добре помітно, як Україна взаємодіє з Угорщиною, де на прикладі угорської нацменшини Орбан намагається показати, що українці «варвари» і що країну не можна пускати в Європу, якщо вона нібито «душить нацменшини».
«В європейській сім’ї, – додає Олександр, – не може бути країна чи народ, який йде проти європейських цінностей. Ми якраз боремось за те, щоб показати, що українці в тісній співпраці всіх громадян нічим не відрізняються від будь-якого іншого європейського народу. Ми так само заслуговуємо бути частиною європейської сім’ї».
На думку Олександра, Румунія та Молдова наразі є найбільш доброзичливими сусідами, бо з початку великої війни вони не перекривали кордон, підтримували постачання гуманітарної і торговельної допомоги і не створювали перешкод на шляху України до ЄС.
«Орієнтуючись на умови, у яких живе румунська нацменшина в Україні, – зазначає засновник «Конкордії», – ці країни також будуть вирішувати, чи приймати Україну в ЄС. Тому ми маємо докладати зусиль, щоб наші стосунки тільки покращувалися і пришвидшували інтеграцію України до великої європейської сім’ї».
Кочурка виділяє й економічний аспект. Він пояснює, що для економіки неважливо, хто виїжджає з України – етнічні румуни чи українці, бо йдеться про громадян дітородного та робочого віку, молодь з ідеями та перспективами.
«На тлі гуманітарної катастрофи, – міркує Олександр, – яка сталася в нас через війну, найважливіше – зберегти молодих людей і дати їм перспективи росту. Чим більше молоді лишиться тут, тим більше податків буде сплачено, тим краще буде для української економіки і, відповідно, суспільства».
Засновник «Конкордії» також підкреслює стратегічну роль мовного потенціалу нацменшин. Він пояснює, що багато молодих етнічних румунів, які залишаються в Україні, володіють румунською – дев’ятою мовою за кількістю рідних носіїв у ЄС – і це підвищує зацікавленість інвесторів.
«До прикладу, – додає засновник «Конкордії», – румунського бізнесу, який інвестує в Чернівецьку область. Це вигідно всім: румунській спільноті (є робочі місця, стабільна зарплата), Україні через отримання інвестицій та, власне, закордонним інвесторам».
Крім того, Олександр відзначає, що велика кількість молодих представників нацспільнот знає іноземні мови – італійську, французьку, англійську – завдяки досвіду їхніх родичів, які певний час жили і працювали за кордоном.
«Якщо вони повернуться з усіма цими знаннями, – міркує засновник «Конкордії», – то з Чернівецької області точно можна буде зробити дуже перспективну зону».
Як держава може підтримувати національні спільноти?
«Життя нацспільноти – це обличчя країни, – зазначає Олександр. – Загалом рівень життя громадян будь-якої держави відображає її розвиток та перспективи. Але саме стан нацменшин демонструє країнам-сусідам, наскільки добре до них ставиться держава і наскільки сюди варто інвестувати та надавати підтримку».
Засновник «Конкордії» переконаний: Україна має дослуховуватися до ініціатив національних спільнот за умови, що їхня діяльність відповідає законодавству, міжнародним конвенціям і не порушує жодних внутрішніх чи зовнішніх правил. Олександр Кочурка додає, що Конституція України гарантує нацменшинам право на освіту рідною мовою, і держава має забезпечити всі умови для реалізації цього права.
«Є багато делікатних та спірних питань, – міркує Олександр. – Вони мають вирішуватися спільно з органами центральної влади, але на основі ініціатив знизу. Люди на місцях повинні мати можливість самостійно впливати на ситуацію».
Частково це, за його словами, регулюється законом про адміністративно-територіальний устрій та законом про децентралізацію, але через повномасштабне вторгнення Росії деякі механізми наразі працюють не завжди ефективно.
Долучатися до цих процесів вони планують і в організації «Конкордія Буковини».
«Головна мета – стати своєрідним мостом для порозуміння між румунами та українцями, а також між людьми, які ухвалюють рішення. Ми прагнемо забезпечити права румунської нацспільноти на території України і підтримувати євроінтеграційні процеси в майбутньому».
Лілія Шутяк,
регіональна координаторка ініціативи Re:Open Ukraine
Фото Аріни Культасової та зі сторінки «Конкордії Буковина» в Facebook
* Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
