Бути міністром: помилки і досягнення Василя Кременя, Лілії Гриневич та Оксена Лісового

Вперше в історії сучасної української освіти відбулася публічна зустріч трьох профільних міністрів — для обговорення їх досвіду на цій посаді. Посадовці відзначили найголовніші помилки за їхні каденції, провели взаємооцінювання найбільших досягнень, а також окреслили портрет міністра — набір вмінь і знань, необхідних на посаді очільника освітнього відомства.

Для обговорення зібралися троє посадовців, які очолювали чи очолюють освітнє відомство у різний час. Це Василь Кремень — міністр освіти і науки у 1999-2005 рр., за каденції якого була розроблена Національна доктрина розвитку освіти, відбувся перехід на 12-бальну систему оцінювання та почалося впровадження ЗНО, Лілія Гриневич — міністерка освіти і науки в 2016-2019 рр., яка почала впроваджувати реформу середньої освіти «Нова українська школа» та Оксен Лісовий — чинний міністр освіти і науки України, який відновлює повноцінну освіту у воєнний час та продовжує впровадження НУШ.

Культура помилок

Учасники дискусії відзначили переважно негативну культуру помилок в українському суспільстві.

«На жаль, в нашій культурі до управлінців дуже завищені вимоги. В загальній свідомості українців управлінець не має права на помилку. Ми чуємо зворотний звʼязок лише тоді, коли щось дуже недобре, тому перебуваємо в контексті загального негативу», — говорить Оксен Лісовий.

Василь Кремень відзначив, що за його каденції громадська думка щодо освітніх змін була переважно негативною та консервативною:

«Нагадаю, це був період, коли люди голосували за кілограм гречки чи за 20 грн. Ці речі демонстрували, що громадськість не завжди адекватна реаліям і часові. Я помітив, що громадська думка дуже часто, не розрізняючи позитив чи негатив тієї чи іншої зміни, заперечує її і вимагає, аби все залишалося так, як було».

В освіті дуже важливо змінювати культуру помилок з негативної, спрямованої на приховування і страх осуду, на позитивну культуру, де помилка — це навчальна ситуація задля вивчення нового. Одним з аспектів реформи НУШ є якраз зміна відношення до помилки. Втім, помилка може мати високу ціну, як вважає Лілія Гриневич.

«У деяких професіях або місцях роботи ціною помилки може бути людське життя. Треба визнати, коли обіймаєш міністерську посаду, то рішення впливає на долі дуже багатьох людей. Всі ми люди і припускаємося помилок, але вони можуть зазнати величезної мультиплікації, особливо коли це стосується майбутнього людини. Якщо, наприклад, буде зроблена помилка при перевірці ЗНО чи НМТ, вона фактично може зашкодити долі людини, сповненню її мрії».

Які помилки відзначили міністри освіти і науки у своїй роботі

Василь Кремень — нестача зарубіжних звʼязків і поспіх у приєднанні України до Болонського процесу.

«В 2003 році ми подали заявку на приєднання до Болонського процесу і намагалися зробити це «кавалерійською атакою», хоча на той час вищу школу України мало знали в європейських країнах. Коли у вересні 2003 р. ми зібралися в Берліні на нараду міністрів освіти країн Європи, то нас не прийняли. Першою з пострадянського простору до болонського процесу прийняли росію, після того, як їхній лідер переговорив із канцлером Німеччини Шрьодером і прем’єром Італії Берлусконі.

Одна з причин була в тому, що росія намагалася представляти всі країни СНД, а ми, так би мовити, «ходили б під нею» в Болонському процесі. Пізніше ми провели ряд ознайомчих зустрічей для зарубіжних колег, і Україна доєдналася до Болонського процесу вже в 2005 році».

Лілія Гриневич — неврахування лідерської ролі керівництва шкіл у реформуванні середньої освіти.

«Коли ми розпочали впровадження НУШ, то сконцентрувалися на вчительстві початкової школи, а з керівництва взяли заступників директорів з початкової освіти. Ми тоді не догледіли ролі керівників закладів освіти. Коли реформа в початковій школі дійшла до завершення, ще й на фоні ковіду з переходом дистанційну освіту, виявилося, що директори не розуміють, про що «Нова українська школа». Вони мали б стати флагманами, лідерами реформи на рівні своїх закладів і пояснювати вчителям базової школи цінності реформи.

Тому я чітко розумію, що керівники закладів освіти є носіями змін, і з ними дуже важливо багато працювати, і вже зараз проводити масове навчання і забезпечувати їхній професійний розвиток». 

Оксен Лісовий — оптимізм щодо залучення достатньої кількості кваліфікованих кадрів.

«На початку каденції я розраховував на те, що ми сформуємо команду міністерства, проведемо більшу ротацію в команді. Цього не трапилось. В цьому є свої плюси, бо збереглись певний досвід і тяглість. З іншого боку цілий ряд людей, на яких я розраховував, в міністерство не зайшли.

Насправді надзвичайно важко залучити тих фахівців, яких ми хотіли, на різні позиції, від заступника міністра до керівників важливих підвідомчих організацій. Вже рік ми не можемо знайти директора Міжнародної української школи, на яку ми покладаємо нові функції — по суті такої такого міністерства закордонних справ з питань освіти. На жаль, був помилкою наш оптимізм, що ми зможемо знайти достатньо кадрів високої кваліфікації».

Які досягнення міністри відзначили у своїх колег

Оксен Лісовий — про Лілію Гриневич:

«З державницької точки зору я ціную Лілію Михайлівну за те, що вона була дуже потужним реформатором, упакувала ідеї попередників у велику політику реформи загальної середньої освіти, відому нам під абревіатурою НУШ, «Нова українська школа». Це спонукало мене як людину, яка ніколи не мала політичних амбіцій, прийти на посаду міністра з війни, прийняти цей виклик. Мені було надзвичайно боляче за те, що відбувалося з «Новою українською школою» в останній період. НУШ — найважливіша реформа нашої країни за часів незалежності, яку мені дуже важливо не втратити».

Лілія Гриневич — про Василя Кременя:

«Через всю нашу діяльність як міністрів стержневою є мрія про національну систему української освіти, яка буде давати впевненість, щасливу самореалізацію нашим дітям і згуртованість української нації. Ці підвалини закладав Василь Григорович, починаючи від принципу дитиноцентризму, на якому тримається НУШ, переході до європейської рамки освіти 12-річної освіти, позитивного ставлення до оцінювання, адже саме тоді ми перейшли до 12-бальної системи оцінювання з новою філософією позитивного оцінювання досягнень дитини. З наукової, управлінської, державницької точки зору корені реформи НУШ саме в діяльності Василя Григоровича Кременя».

Василь Кремень — про Оксена Лісового:

«Оксен Васильович і його команда успішно демонструють інноваційний прагматизм, здатність до змін, зокрема і таких, до яких не вдавалися в попередні періоди. Наприклад уже 20-25 років як є надзвичайно назрілою проблема впорядкування мережі закладів вищої освіти. Національна академія педагогічних наук, яку я очолюю, дослідила, що близько 50 ЗВО мають менше 1000 студентів і лише 12 закладів вищої освіти мають більше 12 000 студентів. В таких дрібних закладах освіти неможливо ефективно готувати фахівців, за виключенням закладів специфічних сфер, таких як мистецтво. Я підтримую об’єднання закладів вищої освіти, які відбулися нещодавно. Я вважаю, не слід очікувати перемоги і миру для змін. У війну потрібні зміни, можливо, навіть активніші, ніж у мирний час. Тим більше що громадськість легше переконати необхідності змін саме в такій екстремальній ситуації».

Портрет міністра освіти і науки України

Учасники дискусії окреслили коло умінь і навичок, необхідних для ефективного керівництва сферою освіти:

• державницьке мислення, патріотизм;
• усвідомлення філософії сучасної освіти, ідеології її розвитку;
• готовність здійснювати зміни, віра у їх необхідність, їх адвокування широкому загалу;
• управлінська діяльність, адвокація достатнього фінансування сфери в уряді;
• самостійність у прийнятті рішень;
• лідерство у освітній спільноті;
• знання суті роботі у сфері, якою керує міністр
• вміння будувати екосистему з організацій і спільнот, які поділяють віру і принципи міністра
• вміння бачити далеко в майбутнє, бачити там можливості і загрози, формувати стратегії
• здатність переконувати широкий загал у важливості сфери освіти 

Олександр Елькін,
голова Ради ГО «ЕдКемп Україна»
Фото: Микола Карпенко