«Бажай своєму сусіду того, чого бажаєш собі»: як четверо угорців виправляють антиукраїнську пропаганду

Перед парламентськими виборами, які відбудуться в Угорщині 12 квітня, угорська столиця та вулиці багатьох інших міст заполонила політична реклама. Найтиповіший її сюжет — зображення у негативному контексті образу президента України Володимира Зеленського та президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн. Іноді на плакатах до них «доєднується» лідер Європейської народної партії Манфред Вебер та головний опонент Віктора Орбана — Пийтер Мадяр.

Значна частина цих плакатів є державною ініціативою уряду та присвячені «національному опитуванню», тож оплачені  коштом платників податків. І це викликає у частини угорського суспільства додаткове роздратування.

Однак у прогресивному студентському місті Печ, яке нараховує 145 тис. мешканців, вирішили подолати нав’язливу політичну рекламу по-своєму. «Ремонтні бригади» доклеюють на них частини, яких, на думку активістів, не вистачає. Це і відсилки до маєтку батька Віктора Орбана в Hatvanpuszta, і згадки про зебр в цьому маєтку чи його друга дитинства Лорінца Мейсароша, котрий під час прем’єрства Орбана став найбагатшим угорцем за версією Forbes.

Ініціатори такої акції — четверо однодумців — письменник, юрист, підприємець та лялькарка чи не щодня за допомогою гумору, клею, валиків та драбини «допрацьовують» все нові й нові білборди.

Один з представників «ремонтної бригади» — Віктор Горват, письменник з Печа, який у 2012 році був удостоєний премії Європейського Союзу з літератури. З Україною він знайомий не лише з новин, адже відвідував Київ під час АТО, а у листопаді 2024-го у складі літературної делегації побував у звільнених від російської окупації Бучі, Ірпені та Бородянці. Зараз він читає лекції із власними фото з  України студентам та викладачам Печського університету, та пише репортажі для угорських незалежних медіа.

Ми розпитали Віктора Горвата про незвичайну ініціативу, як пересічні угорці бачать ситуацію в Україні, чи є зараз мости між українським і угорським суспільством та що б він хотів сказати своєму й українському народу, аби відновити довіру.

— Ситуація з антиукраїнськими білбордами в Угорщині — це не перша подібна кампанія партії «Фідес» напередодні виборів. Чому ви вирішили реагувати саме цього разу?

— Потрібно уточнити: це перша антиукраїнська кампанія. 1 березня 2022 року міністр закордонних справ ще заявляв, що Угорщина підтримує членство України в ЄС, закликає ЄС прискорити процес вступу; він також сказав, що Угорщина солідарна з Україною, відстоює її суверенітет і територіальну цілісність. Орбан ще в липні 2022 року підтримував вступ України до ЄС. Ймовірно, з 2024-25 років він отримав суворіші вказівки з Москви, і з цього часу повністю перейняв усі елементи російської пропаганди та дезінформації.

Весь персонал державних теле- та радіоканалів було замінено на своїх людей ще у 2010 році, щойно вони прийшли до влади, і відтоді населення бачило паралельну реальність. У цьому світі уряд ні за що не відповідає, у всіх бідах завжди винен хтось інший: Джордж Сорос, Європейський Союз, а останнім часом — Україна. Українці можуть добре зрозуміти ситуацію в угорських ЗМІ, якщо знатимуть, що абсурдність, яка триває вже шістнадцять років, настільки віддалила значну частину населення від реальності та настільки підвищила поріг чутливості, що воно вже не помічає навіть найбільших нісенітниць. Вони знають, що Україна хоче приєднатися до ЄС і НАТО, тобто хоче приєднатися до нас, але водночас вірять, що вона хоче нас атакувати, тобто хоче атакувати НАТО, яке допомагає їй проти росіян. Вони вірять, що Україна хоче нас атакувати, хоча вона всіма силами захищається на сході.

Отже, ми вже шістнадцять років живемо в цьому божевіллі, і якби я з самого початку працював лише проти цього, то не мав би шансу стати письменником, бо це, з одного боку, забирає багато часу, а з іншого — ще більший тягар — це психічне виснаження. Постійне й інтенсивне стеження за політикою зводить нас з розуму, висмоктує нашу душу, і на нас переходить бруд від політиків. Те, що я зараз почав виправляти великі плакати, має дві причини: по-перше, 12 квітня будуть вибори, і вперше за шістнадцять років є шанс прогнати Орбана та його поплічників, по-друге, антиукраїнська кампанія вже настільки огидна, що я не зміг стриматися і не зробити чогось, крім написання текстів. 

Україна зараз перебуває точно в такій самій ситуації, в якій ми були в 1956 році, коли тисячі мирних жителів боролися з радянськими військами на вулицях. А тепер ми завдаємо їм удару в спину.

Тож, коли один з моїх друзів зателефонував мені на початку цього року і запитав, чи допоможу я йому, я приєднався без вагань.

— Ви — письменник, серед ваших однодумців — юрист, підприємець та лялькарка. Що об’єднало таких різних людей навколо відра клею та драбини?

— З лялькаркою Габі Чізмадія ми дружимо ще з підліткового віку, з юристом Петером Гайндлом ми познайомилися тридцять років тому завдяки нашій тодішній роботі, а підприємець Саймон Вінтерманс приїхав до Угорщини з Нідерландів ще в 80-х роках, і нас також об’єднує інтерес до культури. Є й інші люди, які час від часу допомагають. Але навіть без дружби та знайомств люди об’єднуються в небезпеці.

— Білборди, на яких українського президента зображено як загрозу для Угорщини, представляють всю Україну як ворога Угорщини. Як ви пояснюєте собі та іншим угорцям, які щодня проїжджають повз ці плакати, чому це небезпечно для самої Угорщини?

— Собі я, звичайно, можу пояснити: Орбан готовий на все, щоб залишитися при владі, для цього йому потрібно створити ворога і переконати народ, що тільки він може захистити країну від ворога, а той, хто з ним не згоден, є зрадником. Постійна боротьба також служить для того, щоб відвернути увагу від безлічі його внутрішніх злочинів. Для нього з самого початку ворогом був ЄС (до якого входить Угорщина), а після 2022 року новим ворогом за наказом Путіна стала Україна. Путін або чимось шантажує Орбана, або пообіцяв йому Західну Україну, і цілком можливо, що обидва варіанти працюють. Але навіть без цього Орбан, природно, зацікавлений у опіці Російської імперії, бо його авторитарна система є чужорідним тілом у ЄС.

Орбан — витончений тактик. Він скористався слабкими місцями брюссельської інституційної системи і зміг понад десять років викачувати з ЄС гроші, які мав би витратити на країну, але більшу частину вкрав для себе та свого клану. Зараз над його головою серйозно нависає загроза падіння, і через це він робить дедалі відчайдушніші та хаотичніші божевільні вчинки, дедалі більшає прірва між реальністю та образом, який транслюють державні ЗМІ, і він намагається протистояти народному руху, що прокидається, дедалі дикішими ідеями.

Пояснити іншим людям? Більшості населення не потрібно пояснювати, бо вона все це бачить, а своїм прихильникам пояснити неможливо, бо медіа Орбана створили навколо них такий віртуальний всесвіт, що складається з безлічі елементів, кожен з яких є брехнею, але, ретельно поєднані, утворюють ціле, так само як елементи тексту роману спираються на інші елементи тексту. Якщо ти спробуєш раціонально спростувати один елемент, то його підтвердять сотня інших елементів з різних боків. Якщо ти переріжеш одну нитку павутини, сто інших тримають павутину – а павук тим часом ще й працює. Ці люди зможуть звільнитися, коли державні канали знову стануть незалежними, а нинішні злочинні політики постануть перед судом.

— Пересічний угорський житель провінції, так само як і українець із центральних чи східних регіонів, можливо, ніколи не був у сусідній країні й особисто не знає жодного українця чи угорця. Натомість угорці щодня бачать білборд із «ворожим» Зеленським, а українці чують заяви, що Угорщина блокує європейську інтеграцію та фінансування для України. Як ми можемо будувати мости між людьми, коли політики будують стіни?

— У нас зараз відбувається те, чого [українці, європейці] навіть уявити собі не можуть, в інших країнах також не розуміють цю екстремальну ситуацію: коли надзвичайно талановитий, але хворий на душі й злий чоловік досконало копіює протокол Гітлера: 1. Захопи владу, дискредитуючи своїх супротивників та інсценуючи фальшиві замахи. 2. Постав на керівні посади у всіх установах своїх прихильників та знищ незалежні ЗМІ. 3. Створи з себе образ батька для народу, зроби їх дітьми, зніми з них відповідальність, відзвичай їх від того, що вони господарі власного життя, змусь їх повірити, що вони залежать від тебе, і тоді вони повірять тобі у все, зроблять для тебе все.

Витончена і наполеглива тактика Орбана полягає в тому, що навіть як володар маленької країни він зміг стати фактором світової політики. У короткостроковій техніці влади він геніальний, у довгостроковій стратегії ж він прямує до прірви так само, як і Гітлер.

Ми можемо пом’якшити руйнування, спричинені ним перед падінням, і побудувати мости, якщо будемо спілкуватися один з одним – як ми це робимо зараз. Тож дякую за це інтерв’ю і дякую за роботу тим українським організаціям, які протягом останніх років запрошували мене до Києва, Львова та возили до Ірпеня, Бучі, Бородянки, Ягідного.

Будівництво мостів відбувається само собою, якщо обидва сусідні народи обирають у своєму житті устрій поділу влади. Таким чином, жоден тиран не зможе перешкоджати природному стану речей між людьми, спілкуванню, культурному обміну, співпраці та дружбі. Народи може нацькувати один на одного лише лідер, який концентрує владу. Тому завжди прагнімо до особистих стосунків та інституційних зв’язків, незалежних від урядів.

— Закарпаття — це регіон України, де угорська та українська ідентичності співіснують у повсякденному житті. Чи спілкувалися ви з людьми звідти? Чи бували ви в Закарпатті? Чи знаєте ви, як там живуть етнічні угорці, з огляду на тиск, якому, за твердженнями угорського уряду, вони піддаються?

— Я знайомий із людьми з Закарпаття, там навчалися мої студенти, і я бачу в інтернет-повідомленнях, як місцеві жителі розповідають про те, як сильно їм шкодить підбурювання угорського уряду. 

У Словаччині живе втричі більше угорців, ніж в Україні, а в Румунії — у вісім разів більше. І Орбан скрізь намагається розпалювати напругу між більшістю та угорцями, щоб здаватися захисником меншини й таким чином здобути їхні голоси. Це працює, багато прихильників Орбана досі мріють про повернення колишніх територій. Це ідеї, що неминуче ведуть до руйнування. Вони були б такими навіть у разі успішного повернення. Тоді — тим більше. 

Хто хоче повернути минуле, той його й отримає, але це минуле принесе з собою всі жахи, що до нього належать.

— Угорщина та Україна — сусіди з тисячолітньою спільною історією; у Закарпатті проживає угорська громада. Як, на вашу думку, антиукраїнська кампанія «Фідес» може вплинути на реальних людей по обидва боки кордону — не на абстрактні держави, а на конкретні сім’ї та громади?

— У мене немає друзів із Закарпаття, є лише учні, які походять звідти. Вони розсудливі і бачать, наскільки руйнівною є ця кампанія.

— Чи вважаєте ви, що загрозливі білборди та ворожа риторика зникнуть після виборів? Як суспільство має діяти, щоб утримати увагу громадськості на питанні добросусідських відносин між Угорщиною та Україною після виборів, коли це перестане бути гарячою темою?

— Це залежить від результатів виборів. Якщо 12 квітня Петер Мадяр переможе і прийде до влади, то, звісно, цей кошмар закінчиться. Ідеальних політиків не буває, у нього теж є недоліки, але він відданий європейській ідеї, ми знаємо, що він походить з інтелектуальної родини, де його навчали принципів, цінностей і моралі; судячи з його жестів і манери спілкування, він має прямий характер, оточив себе експертами, а не наволоччю, як Орбан; він майже у всьому протилежний хаотичному акторові та авантюристу Орбану. 

На жаль, важко уявити, що після поразки Орбан добровільно передасть владу, і багато хто з нас вважає, що, поки він при владі, він зробить усе, щоб країна занепала за наступного уряду, і таким чином він міг повернутися. Якщо він залишиться або якимось чином повернеться до влади, то все-одно в першочергових інтересах Угорщини, щоб Україна виграла війну. Інакше Орбан виведе нас з ЄС, і країна знову зануриться в Азію. Ми станемо колонією росіян, так само як ми були до розпаду Радянського Союзу. 

Якщо ми усунемо диктатора, ми зможемо разом повернутися до Європи.

— Після закінчення війни Україна та Угорщина залишаться сусідами, як це було протягом сотень років. Якими, на вашу думку, мають бути перші спільні ініціативи двох країн для відновлення довіри на суспільному рівні, а не лише між урядами?

— На суспільному та індивідуальному рівнях добрі стосунки існують так само, як і раніше: якщо люди знають одне одного особисто, політикам важко вбити клин між ними. Більше того, саме завдяки війні я завів українські знайомства: тричі я бував в Україні на міжнародних конференціях або на запрошення PEN Ukraine.

Нинішня напруга — це справа рук угорської політичної еліти; завдання наступного уряду — нормалізувати ситуацію. І він це зробить. Завдання угорців — всіляко сприяти вступу України до ЄС та її відбудові, а українці можуть допомогти, підтримуючи угорців, які там мешкають: меншини є цінністю для кожної країни. Пригнічення меншини скрізь лише зміцнює фашистів, натомість меншина, до якої ставляться як до братів, є мостом між країнами.

— Якби у вас була можливість розмістити один плакат не на угорському білборді, а на порожньому місці, яке було б видно як угорцям, так і українцям, що б на ньому було зображено?

— Якщо ми хочемо звернутися до обох народів за допомогою спільного плаката, то можемо говорити лише про загальні речі, які є актуальними та правдивими для відносин між будь-якими двома народами: Любімо один одного, поважаймо культуру один одного, тримаймося разом і допомагаймо один одному. Це все гарно і по-людськи, але не реагує на ті особливі тягарі, які кошмар Орбана, який він поклав на відносини між українцями та угорцями. 

Тому я б скоріше надрукував два окремі плакати. Для українців: «ПРОБАЧТЕ НАМ, ЩО МИ ВІДДАЛИ ВЛАДУ В РУКИ БОЖЕВІЛЬНИХ ЗЛОЧИНЦІВ. МИ НЕ ТАКІ, ЯК ВОНИ». А для угорців: «БАЖАЙ СВОЄМУ СУСІДУ ТОГО, ЧОГО БАЖАЄШ СОБІ».

Звісно, ми можемо написати й спільне повідомлення, але воно буде довшим, ніж напис на плакаті. Ось як воно виглядає:

Створіть таку систему освіти, яка виховує громадян, здатних розпізнавати свої інтереси та орієнтуватися у світі. Не навчайте масиву даних, а вчіть мислити та бачити взаємозв’язки. Націоналізм корисний лише під час війни. У мирний час він є знаряддям у руках тирана: подивіться на приклади Гітлера та Орбана. Система партій зазнала краху, бо вона відстоює не інтереси виборців, а лише інтереси еліти, тому створіть таку систему представництва, яка бачить інтереси реальних спільнот: на основі місць проживання, робочих місць, професій. Західні країни піднялися завдяки розподілу влади: терпіть монополізовану владу лише під час війни.

Ми розтратили запаси нашої планети системою конкуруючих національних держав. Прагніть спочатку до європейської, а потім до глобальної інтеграції, до зеленої енергії, відмовтеся від споживання та зростання, виробляйте органічно, не пакуйте, не виробляйте хімікати, пластик, сміття та рекламу, не спалюйте викопне паливо.

Більшість цих пропозицій суперечить древнім законам людського роду, ба навіть самого життя, адже зростання та агресія протягом мільйонів років були селекційними цінностями, і біологічні види протягом мільйонів років вичерпували джерела їжі та ресурси свого середовища, доки ті повністю не вичерпалися.

Важко це змінити, тому ці пропозиції здаються утопією. Однак сьогодні навіть саме наше виживання є утопією. Наше спільне виживання.

The English version of the article can be read at the link: “Do unto others as you would have them do unto you”: How four Hungarians are countering anti-Ukrainian propaganda

A cikk magyar változata az alábbi linken olvasható: „Amit magadnak kívánsz, azt kívánjad a szomszédodnak is”: hogyan cáfolják meg négy magyar az ukránellenes propagandát

Текст: Віталій Дячук,
регіональний координатор ініціативи Re:Open Ukraine
Фото надані спікером