Анатолій Ковальов: «Румунія може бути для України не конкурентом, а партнером у розвитку всього прикордонного регіону»

Румунія — найближчий сусід Одещини та один із найкоротших шляхів України до Європейського Союзу. Але парадоксально, що протягом багатьох років ми ніби не помічали країну, яка розташована по-сусідськи. Поки Румунія після вступу до ЄС стрімко модернізувалася, розвивала інфраструктуру, освіту та науку, в Україні про цей досвід говорили не надто часто.

Сьогодні ситуація змінюється. Українці дедалі більше усвідомлюють, що саме сусідні європейські країни можуть стати для нас не лише партнерами, а й своєрідними провідниками до Європейського Союзу, а наші найближчі сусіди — амбасадорами України в європейському просторі.

Особливу роль у цьому процесі відіграє співпраця між університетами, науковцями та студентами. Хоча активні контакти між закладами вищої освіти України та Румунії розпочалися відносно нещодавно, з кожним роком вони стають дедалі інтенсивнішими та результативнішими.

Про те, як вибудовується цей діалог, які можливості він відкриває для молоді та науки і чому партнерство між українськими та румунськими університетами сьогодні набуває особливого значення, як південь України поступово перетворюється на активного учасника європейських процесів, і яку роль у цьому відіграє Румунія, ми поговорили з ректором Одеського національного економічного університету  доктором економічних наук, професором Анатолієм Ковальовим.

— Пане ректоре, як сьогодні розвивається співпраця Одеського національного економічного університету з румунськими університетами?

— Наша співпраця з румунськими університетами розвивається за кількома напрямами. Перший і найпомітніший — це академічна мобільність студентів, аспірантів, молодих дослідників і викладачів. Наші викладачі їздять до румунських університетів читати лекції, брати участь у конференціях, круглих столах, воркшопах, переймати досвід і розвивати потенційне співробітництво, зокрема у грантовій сфері. Часто це відбувається в межах програм Erasmus, які забезпечують фінансування таких обмінів. Іноді візити фінансують самі університети, іноді це часткове самофінансування.

Студенти також беруть участь у мобільностях: їздять на літні школи, семестрове навчання, конференції, воркшопи, тренінги. Для студентів такі поїздки, як правило, фінансуються. Навіть на цей момент у межах академічної мобільності в Румунії перебуває група наших молодих дослідників, студентів і аспірантів у складі 15 осіб за програмою Erasmus+ KA1. Для нас це дуже знаково.

Ключовим партнером є Університет імені Александру Йоана Кузи в Яссах. До речі, це найстаріший румунський університет, заснований ще в 1860 році. Саме з ним у нас склалися особливо тісні відносини. Це був один із перших румунських університетів, із яким ми підписали угоду про співпрацю. Його представники навіть були в Одесі на святкуванні ювілею нашого університету в жовтні 2021 року. Попри ковідні обмеження, тоді приїхала велика делегація на рівні ректора і проректорів. Фактично вони були єдиними представниками європейських університетів, які тоді таки доїхали до нас. І відтоді наші відносини залишаються плідними.

Також серед важливих партнерів — Бухарестський університет економічних наук, університети в Галаці, Клуж-Напоці, Тімішоарі та інші заклади. Загалом ми маємо близько восьми договорів із румунськими університетами, хоча частина контактів реалізується в межах окремих проєктів або партнерських мереж.

— Чи можна стверджувати, що румунський напрям уже став для університету стратегічним?

— Безумовно. Румунський напрям став частиною нашої програми інтернаціоналізації навчання. І це важливо не лише для університету як інституції, а й для студентів, викладачів, науковців, співробітників.

Інтернаціоналізація — це не формальність і не просто кількість підписаних договорів. Це можливість бути включеними в ширший освітній і науковий простір, підвищувати якість освіти, розширювати професійні контакти й давати студентам більше можливостей.

Для нас Румунія поступово стає надійним стратегічним партнером. Особливо цінним є те, що співпраця не обмежується однією установою чи одним форматом. Є мобільність, є наукові контакти, є потенціал грантових програм, є транскордонна логіка, яка дуже важлива саме для Одещини.

Читай також 👇
Александрін Мойсеєв: «Україна і Румунія мають зближуватися, щоб не залишати ворогові простору для роз’єднання»

— Який загальний настрій у румунських партнерів щодо співпраці з Україною?

— Ми бачимо системне, комплексне і позитивне ставлення до України. Румунські партнери налаштовані на економічну, освітню, наукову співпрацю, на розвиток контактів. І я маю надію, що ця співпраця лише зростатиме, бо інтерес є з обох боків — і з українського, і з румунського.

Звісно, будь-яка транскордонна співпраця потребує довіри. Румунські партнери дуже уважно спостерігають за тим, як реалізуються проєкти, особливо якщо йдеться про європейські кошти. Тому важливо демонструвати прозорість, відповідальність і здатність виконувати домовленості. Довіра у таких відносинах формується не деклараціями, а конкретними результатами.

— Якщо говорити не лише про університети, а ширше — про роль Румунії для Одеського регіону, у чому ви бачите головний потенціал?

— Тут треба дивитися значно ширше, ніж лише на академічні контакти. Для Одещини Румунія — це не просто сусідня країна. Це важливий напрям інтеграції в європейський економічний, транспортний і освітній простір.

Уже підтверджено проєктування, а далі — будівництво залізничного сполучення між Румунією та Україною. Йдеться, зокрема, про напрямок Ясси — Кишинів — Одеса з європейським стандартом колії. Це дуже важливо, бо фактично йдеться про поєднання нашого регіону з транспортною системою Європейського Союзу.

Також важливе питання — автомобільні дороги, переправи, майбутні мости. Румунія активно розвиває автобани, зокрема за підтримки структурних фондів Європейського Союзу. І якщо дивитися на карту, ці транспортні коридори логічно продовжуються в бік українських пунктів входу. Це означає, що інтеграція України в європейський транспортний простір не є випадковою — вона планувалася й готувалася роками.

Для Одещини це має принципове значення. Південь України може стати частиною великої транспортної, логістичної та економічної системи, пов’язаної з Румунією, Молдовою та Європейським Союзом.

— Тобто румунський напрям для вас — це не лише освіта, а й економіка, інфраструктура, логістика?

— Саме так. Ми говоримо про транспортні коридори, хаби, складську інфраструктуру, перевалку генеральних і транзитних вантажів. Особливо після війни, коли постане питання масштабного відновлення України, потік вантажів, капіталу, будівельних матеріалів і технологій буде зовсім іншим — значно більшим.

Європа, на мою думку, зацікавлена посилювати свою присутність тут, зокрема через Румунію. А Румунія має інтерес бути таким посередником і партнером. Вона від цього виграє. Але й Україна виграє, якщо ми правильно вибудуємо цю співпрацю.

Наприклад, порт Констанца сьогодні може сприйматися як конкурент. Але в майбутньому він може стати частиною партнерської системи. Якщо правильно поєднати транспортні коридори, логістику, інфраструктуру й економічні інтереси, увесь цей регіон може бути дуже затребуваним.

Читай також 👇
Oana Popescu Zamfir: Румунія, Україна і нова архітектура Центральної Європи

— А яку роль у таких процесах можуть відігравати університети по обидва боки кордону?

— Університети мають працювати з реальними процесами, які відбуваються в регіоні. Якщо ми говоримо про транспортні коридори, транскордонну співпрацю, економічний розвиток, відновлення України, то тут потрібні фахівці, дослідження, аналітика, управлінські рішення.

Саме університети можуть давати експертизу, готувати кадри й формувати середовище для такої співпраці. Тому для нас румунський напрям — це частина ширшої стратегії розвитку Одещини як європейського прикордонного регіону.

Українсько-румунські економічні зв’язки уже існують у дуже практичних речах. Наприклад, на українському ринку є румунські продукти, зокрема хлібобулочні вироби, овочі та інша продукція. Водночас Україна експортує те, що може постачати: зерно, кукурудзу та інші товари. У певних сегментах ми можемо бути конкурентами, бо і для України, і для Румунії аграрний експорт є важливим. Але саме тому нам потрібні продумані формати партнерства.

— Чи вже можемо говорити про вплив університетської співпраці на економічний розвиток регіону?

— Прямих вимірюваних даних поки немає. Але така співпраця вже створює середовище, в якому економічні зв’язки можуть розвиватися.

Є міжмуніципальна кооперація між громадами, зокрема на півдні Одещини. Є транскордонні контакти. Є зацікавленість із боку румунських партнерів. Університет у цьому процесі може виконувати роль експертного, освітнього й комунікаційного майданчика.

Ми готуємо фахівців, проводимо дослідження, підтримуємо міжнародні зв’язки. І це важливо для того, щоб співпраця між Україною та Румунією не обмежувалася лише торгівлею чи інфраструктурою, а мала ще й інтелектуальну, освітню та управлінську основу.

— Чому, на вашу думку, Румунія як університетський і регіональний партнер не з’явилася в активному фокусі одразу після здобуття Україною Незалежності, хоча географічно вона зовсім поруч?

— Міжнародна співпраця нашого університету справді має давню історію, але румунський напрям активізувався не одразу. Попри близькість і сусідство, він не мав такої тривалої історії, як деякі інші напрями нашої міжнародної співпраці.

На це впливали різні чинники: і відсутність достатнього зацікавлення з обох боків, і рівень довіри, і спроможність якісно реалізовувати спільні ініціативи. У транскордонній співпраці дуже важливо, щоб партнери бачили не лише добрі наміри, а й готовність працювати системно.

Зараз ситуація змінюється. Україна рухається до Європейського Союзу, і Румунія в цій логіці є для нас природним партнером. Для Одещини це особливо очевидно, бо ми знаходимося в регіоні, де перетинаються українські, молдовські, румунські та ширші європейські інтереси.

— Які ключові напрями співпраці з Румунією ви б виділили сьогодні?

— Передусім — освітній, науковий та економічний напрями. Також дуже важливим є транскордонне співробітництво. Є така європейська програма — CBC, Cross-Border Cooperation, тобто програма транскордонної співпраці. Для нас особливо важливий формат Україна — Молдова — Румунія.

Не варто забувати і про Молдову, яка для нас також дуже важлива. Ми маємо партнерські відносини з Кишинівською економічною академією, а також із Політехнічним університетом у Кишиневі. Це серйозні партнери. Разом із молдовськими колегами ми вже реалізовували проєкти в межах Erasmus+ KA2, зокрема у сфері дуальної освіти.

Загалом зв’язка Румунія — Молдова — Україна є дуже перспективною. Вона дозволяє розглядати регіон не фрагментарно, а як єдиний простір розвитку.

Читай також 👇
Як будують мости між Україною та Румунією через освіту: історія Юлії Грицку з Чернівців

— Якщо говорити про практичну університетську співпрацю, які напрацювання вже є, окрім мобільності?

— Є освітні проєкти, які стосуються, зокрема, розроблення нових навчальних курсів спільно з румунською стороною. Передусім йдеться про співпрацю з університетами в Яссах і Бухаресті, де ми говоримо про спільні програми та освітні ініціативи.

Є також наукова співпраця. Наші викладачі працюють із румунськими колегами, беруть участь у конференціях, організаційних комітетах, спільних збірниках. Є дослідження, які ведуться на рівні окремих викладачів.

Один із наших викладачів кафедри економіки підприємства зараз працює в Румунії. Це Сергій Каптолан, який до початку повномасштабного вторгнення був контактною особою з боку університету. Він має там професійні й особисті контакти і багато зробив для того, щоб наш університет був залучений у програми Erasmus та інші форми співпраці. Фактично він виконує роль амбасадора нашого університету в Румунії.

Наукові дослідження завжди передбачають обмін інформацією, даними, матеріалами. І значна частина такої співпраці відбувається саме на особистому професійному рівні між науковцями.

— Чи є зараз грантові проєкти з румунськими партнерами?

— Так, зараз у нас реалізується грантовий проєкт із румунською неурядовою організацією. Йдеться про проєкт із фінансової грамотності Smart Finance. Він передбачає організацію навчання з фінансової грамотності для студентів, внутрішньо переміщених осіб та інших зацікавлених учасників.

Партнером виступає румунська організація — Фундація Кроноспан. Вона підписала з нами контракт і фінансує цю діяльність в Україні. Це не академічна мобільність, а саме грантова співпраця.

Водночас нам хотілося б посилювати грантову співпрацю саме з університетами. Зараз мобільності працюють досить активно, але бракує великих структурних грантових проєктів, де румунські університети входили б до консорціумів разом із нами. Це один із напрямів, у якому варто рухатися далі.

— Ви згадали про спільні освітні ініціативи. Чи є перспектива програм подвійних дипломів із румунськими університетами?

— Наразі повноцінної програми подвійних дипломів із румунськими університетами в нас немає. Можливий формат включеного навчання — наприклад, коли студент їде на семестр до партнерського університету.

Програма подвійних дипломів у нас реалізується з університетом Міттвайда в Німеччині. Наша співпраця з Hochschule Mittweida в Саксонії триває з 2006 року. Там по розділах освітніх програм відбулася повна синхронізація: що дає наш університет, що дає німецька сторона. У результаті студенти можуть навчатися за програмою подвійних дипломів.

З румунськими університетами ми поки не на такому етапі, але саме цей німецький досвід показує, куди можна рухатися. Якщо говорити про перспективу на два-три роки, то вихід на програму подвійних дипломів із румунськими університетами був би для нас дуже важливим результатом.

— Які ще результати співпраці з румунськими університетами ви вважали б успішними в найближчі роки?

— Насамперед — це дійсно програма подвійних дипломів. Це був би справді якісний перехід на інший рівень співпраці.

Другий важливий результат — посилення грантової співпраці саме з університетами. Мобільність уже є на достатньому рівні, і головне — щоб вона не зменшувалася. Якщо буде можливість її розширити, це добре. Але ще важливіше — переходити до спільних освітніх і дослідницьких продуктів: створення спільних курсів, реалізації соціальних, екологічних, економічних чи інших проєктів.

Тобто нам потрібно рухатися від обмінів і контактів до глибших довгострокових форматів. Мобільність — це дуже важливо, але вона має стати основою для спільних програм, досліджень, публікацій, грантів і рішень для регіону.

Читай також 👇
Як готують вчителів для румуномовних громад Буковини. Пояснює Наталія Палій, яка цим займається вже 30 років

— Що найбільше ускладнює таку співпрацю: мовний бар’єр, бюрократія, фінанси?

— Мовний бар’єр не є суттєвою проблемою. Для роботи зі студентами використовується англійська мова. У нас також є викладачі, які можуть комунікувати румунською. Тобто з точки зору мови співпраця цілком можлива.

Фінансові питання завжди важливі, але мобільності мають свої механізми підтримки. Більший виклик — це саме розвиток глибших, довгострокових форматів співпраці, які виходять за межі поїздок і обмінів.

Потрібні спільні проєктні команди, довіра, сталість контактів, чітке розуміння, що саме ми можемо робити разом. І потрібна здатність перетворювати загальне бажання співпрацювати на конкретні програми, курси, дослідження, грантові заявки.

— Наскільки співпраця з румунськими університетами вплинула на академічну мобільність викладачів?

— Вплинула безумовно. Академічна мобільність — це не лише про студентів, а й про викладачів, які мають можливість проходити стажування, читати лекції, знайомитися з досвідом інших університетів.

Загалом 63 наші викладачі й співробітники пройшли стажування за міжнародними програмами. Це, звісно, не лише Румунія, але румунський напрям також присутній. За минулий рік приблизно 10–12 осіб точно мали стажування, пов’язані з румунськими партнерами.

Для університету це важливо, бо мобільність викладача — це не просто поїздка. Це нові методики, нові контакти, потенційні дослідження, спільні публікації, а іноді й майбутні проєкти.

— Одне з важливих питань для півдня Одещини: що робити, щоб абітурієнти з Бессарабії обирали одеські університети, а не їхали навчатися до Бухареста чи інших міст Румунії?

— Насамперед треба розуміти, що сьогодні є дуже серйозна логістична проблема. Щоб молодь із Бессарабії частіше обирала Одесу, потрібно забезпечити нормальний транспортний зв’язок. Зараз дорога з цих районів до Одеси є складною, і це дуже впливає на вибір абітурієнтів.

Після початку повномасштабного вторгнення кількість вступників із цих районів суттєво скоротилася. З інших районів такого різкого падіння не було, а саме з півдня Одещини — було. Я знаю це і зі спілкування зі своїми випускниками, знайомими: значно більше молоді поїхало звідти до Румунії. Є класи, де майже всі діти обирають навчання там. До повномасштабного вторгнення такої ситуації не було.

Тому питання не лише в конкуренції університетів. Питання в доступності, безпеці, логістиці, комунікації з абітурієнтами та їхніми родинами. Одеські університети мають пояснювати, які можливості вони дають, але цього недостатньо, якщо фізично дістатися до Одеси складно.

Водночас співпраця з румунськими університетами не обов’язково має означати втрату студентів для Одеси. Навпаки, якщо ми вибудуємо програми подвійних дипломів, включене навчання, спільні курси, студент із Бессарабії зможе бачити Одеський університет не як альтернативу Румунії, а як частину ширшого українсько-румунського освітнього простору.

— Тобто Румунія для Одещини може бути не лише конкурентом за студентів, а й партнером у створенні нових можливостей?

— Саме так. Румунія може бути конкурентом у певних питаннях — це природно. Але стратегічно набагато важливіше бачити її партнером.

Якщо ми говоримо про студентів із Бессарабії, то треба не просто конкурувати з румунськими університетами, а створювати такі формати, в яких український університет залишається для них привабливим, а співпраця з Румунією лише посилює цю привабливість.

Якщо ми говоримо про економіку, то така сама логіка. Порт Констанца може бути конкурентом, але може бути і частиною спільної логістичної системи. Румунські університети можуть приваблювати наших студентів, але можуть бути і партнерами для спільних освітніх програм. Усе залежить від того, наскільки стратегічно ми вибудуємо ці відносини.

Для Одещини важливо не залишатися на периферії, а ставати активним учасником європейських процесів. І університети тут мають свою роль: готувати фахівців, створювати експертизу, підтримувати міжнародні контакти й допомагати регіону мислити себе як частину ширшого європейського простору. Саме в цьому я бачу головний сенс нашої співпраці з румунськими партнерами.

Світлана Бондар,
регіональна координаторка ініціативи Re:Open Ukraine

* Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».